Є такий тип людини — довбоклюй звичайний. Водиться по всій нашій планеті, відрізняється від інших видів тим, що пройобує всі ті невеликі таланти і можливості, якими його наділила природа. Але до кінцевого пройобування зазвичай встигає розмножитись, тому популяція зберігається. Потомство не ростить, тому що відразу після процесу запліднення відправляється пройобувати все далі.

З Васею я познайомився у 2006-у році, коли працював у штабі блоку Литвина «Ми», якщо хтось ще такий пам'ятає. Занесло мене туди випадково, бо звільнився з попередньої роботи і шукав, де б це швидко прилаштуватися. Я був головним по агітації, — це означало, що в мене в підпорядкуванні було три недолугих палатки з агітматеріалами і 6 розповсюджувачів, які теж випадково чи по знайомству туди потрапили. Зранку частина з них розкладала палатки і роздавала календарики та плакати з Софією Ротару та Каденюком всім бажаючим, а частина запихувала ті ж календарики по поштовим скринькам. На більше ідеологи Литвина не зпромоглися.

Вася теж прийшов працювати розповсюджувачем. Років з 25, вище середнього зросту, з міцною статурою, нестрашним лицем він здавався веселим, активним і працьовитим. Єдине, що псувало вигляд, — це відсутність декількох зубів. Але то були такі часи, що ніхто цьому не дивувався, не у всіх були гроші на платного стоматолога, а каральна безкоштовна медицина не всім була по зубам.

Цілком справедливо на виборах блок Литвина набрав 2 відсотки, майже увесь штаб розпустили, залишився я і голова районного відділу партії, який з'являвся на роботі раз в тиждень. А моя робота в основному полягала в тому, щоб відправити кожен ранок звіт в область по електронці, і до 15-ї сидіти біля телефону. Від нудьги мухи вішалися. Але була пізня весна, пташки співали, дівчата ходили в коротких спідницях, а друзі приходили з пивом, тому я сильно й не нудьгував.

Якось прийшов і Вася та запропонував піти після роботи на чарчину-іншу. Я трохи здивувався, адже раніше він особливо в друзі не набивався, але мало що там. Отже, прийшовши в найближчий генделик, ми випили по першій і Вася почав розповідати про своє нелегке життя. Про те, що живе з дівчиною, але вона така-перетака, його доїдає, хоч він її кохає до нестями, і щось у них не зклеюється. Я віднедавна теж холостякував, відносини розвалилися, тому співчував йому цілком щиро. Потім ми ще кудись пішли, зустріли там компанію знайомих йому молодиків і дівчат та цілком непогано провели час.

Через день Вася прийшов знову з тим же. Тільки вже почав сопливо розповідати, що зовісм розісварився зі своєю, і хоче трохи її провчити, і чи можна у мене переночувати. Так як він вже це вилив пізно увечері, а в мене кімната була вільна, відмовити було якось незручно. І так Вася залишився на тиждень.

Це був тиждень п'янок, походеньок по генделикам, дискотекам і назріваючих проблем. Адже виявилося, що Вася напідпитку намагається доїбатися до кожного стовба, не зважаючи на те, чи той дерев'яний чи бетонний. І через день походеньки закінчувалися бійками. Я тоді був пацифістом і трохи сциклом, адже при зрості 185 важив 56 кілограм, і падав не те, що від ударів биків, а від слабкого вітру, і така хуйня почала діставати. Тому я провів психологічну атаку і порадив Васі помиритися з дівчиною.

На диво це спрацювало, і на декілька місяців Вася зник з радарів, зрідка з'являючись у полі зору вже в випадкових зустрічах у спільних знайомих. Я почав розуміти, що у нього кожен раз зубів стає все менше, а синців на лиці з'являються все частіше. Вже восени Вася знову прийшов з проханням пару днів пожити в мене, поки він не знайде нове житло, бо кінець відносинам остаточний. Чому ж я, дурень, погодився.

Тут вже стає дуже цікаво, якщо ви не розуміли, до чого я це все веду. Якщо ви думали, що Вася якийсь сирота, то ні, матір в нього нормальна жінка, яка ще вирішила допомогти йому із зубами і оплатила стоматолога на повний ремонт і вставляння коронок.

А я в цей час намагався заманити в сіті кохання свою любов дитинства, і таки домігся в цьому деяких успіхів. Васі я щиро викладав свої відчуття, і він мав розуміти, що в мене серйозні наміри. Ми гуляли в одній компанії всі разом, трохи випивали, трохи дуріли, дівчина залишалася ночувати в мене, світ здавався прекрасним.

Одного вечора я прийшов з роботи і Вася демонстраційно запросив мене на розмову, де запитав, що було б «чисто гіпотетично», якби мій друг почав зустрічатися з моєю дівчиною. Я щось не докумекав, і сказав, що якщо гіпотетично, і в друзів кохання, то хай любляться, хто я такий, щоб забороняти. І через 10 хвилин «чисто гіпотетично» перетворилось в — «ну тиж сам сказав, — савєт да любофь».

Тут мене заклинило і я повиганяв нахуй і Васю і дівку, та подобавляв у чорні списки всі їхні телефони, ще й замок на дверях змінив.

Через місяць я випадково зустрів Васю і взнав, що всі його нові вставлені зуби вибиті і покришені в хлам, а руки порізані склом, тому що він намагався привернути до себе увагу дівчини, яка теж його послала нафіг і розбив пляшку від пива прямо в руках. А ще потім дізнавався, що він при бувшій намагався демонстративно повіситися.

В минулому році я навідався якось на історичну батьківщину і з сестрою зайшов увечері у місцевий генделик. Якийсь старий беззубий алкаш шепеляво і з надривом співав у мікрофон «Я люблю тебя до слёз». Придивившись, я впізнав Васю, але зробив вигляд, що ні.

Зараз Україна і ця вся ситуація з виборами чомусь мені нагадала цього Васю, який проїбав усе хороше, що в нього було. На Україну, яка сама себе вічно пройобує, напали, наставили фінгали, вищербили територію. Прийшли люди, які щиро хотіли допомогти, вступилися, направили на дружбу з нормальними країнами, почали ремонт по всій країні, дали надію на нормальне життя.

А колективний Вася хоче набухатися і проїбати все, що в нього є, бо він очікував більшого і нестримного кохання.