Вибачаюся перед читачами за таку величезну паузу в «розмовах», але є як є — прихворів, лікувався (ковід, на жаль, нікуди не зник). Авжеж, продовжимо.
Рація знов затрещала позивними, перериваючи розмову. Після того, как Лех ответив, нічна балаканина продовжилася.
- Що ти там розказував? — Мелік дивився на далеки спалахи грози з сумом — летній дощ був би зараз дуже в тему, бо духота дістала всіх.
- Ем… а! школа, точно. Так ось, була у нас така собі завуч Ніна Федорівна, так ось вона була неабияка людина — вона була підполковником козацькой якесь двіжухи…
- Єбаа… Це крінге.
- Ще яке крінге, ага. Сам розумієш, оця вся показуха була у нас на самому вищому рівні. Ось тупо все, що можно було вигадати, у нас було все. Уяви, у нас навіть бул свій шкільний козацький прапор. Він весь час валявся десь у кладовці, але на свята його діставали і на линейке перед школярами два якихось старшокласника його спочатку торжественно виносили під той марш запорожців з польського фильму, потім торжественно уносили.
- Ну тобто як завжди — змінили червоний прапор на козацький, але в іншому ніхуя не змінилося.
Лех затягнувся цигаркою, пряча її в кулаці.
- Саме так.
- Але ж диви, це теж було потрібно. Яке є, але це все ж патріотичне виховання.
- Та камон, краще б збільшили кількість часів на вивчення української мови — це було б корисніше, ніж оця вся показна шароварщина. Доречі, про показуху. У вас шкільна форма була?
Вдалі щось прогриміло. Через значну відстань було незрозуміло — чи це вибух, чи це грім.
- О! Ще як було. Це ж центровий в місті ліцей, гордість міського відділу освіти. В той час у нас по місту форма була тільки у ліцеїстів і чесно кажучи вона мене дуже бісила.
- Тю, кого вона не бісила?
- Але раз на тиждень я почував себе нормальною людиною, коли йшов до школи або зі школи — це було у суботу. П'ять днів на тиждень ми носили форму, а в суботу у нас був «день без форми». І це було свято.
- Є питання. Нахуя був потрібен той день? От щоб що?
- Хто ж його зна. — Мелік важко зазіхнув, ніби то це питання його досі хвилювало. — Уроки були звичайни, але без форми. Взагалі, намагатися зрозуміти освітян-бюрократів це марна справа.
Далі буде.
Прототипи ціх персонажів зараз воюють у складі 72 ОМБр, тому поважний чітач може підтримати їх прямо зараз.
Список потреб (змінюється постоянно): кемелбеги, «котячі очі» на теплік та ПНБ, РПСок пару, перископи, гермомішки. І дохуя акумів для дронів.
Як допомогти:
Приват: 4731185621550612 Андрій Федоришин
PayPal: PayPal.Me/afeanor або feanor.berlin@gmail.com
PS. Буду вдячний за репости. Це не важко, але може допомогти хлопцям.