Ми зупинилися на тому, що в нашому славетному, тихому і спокійному місці оселилися іраномовні сіверяни-савіри-сармати (грубо кажучи тюрки), що прийшли з Північного Кавказу. Ну як прийшли – завоювали та залишилися. Якщо хтось раптом подивиться на карту розселення сіверян того часу, то Чернігів знаходиться на південному заході ареалу цих племен. На півдні було неспокійно — хвилі великого переселення змушували слов'ян бігти північ, де були землі сіверян, досить мирно уживаних із завойовниками. Як їм це вдавалося – не ясно, але факт є фактом. Сіверяни платили данину хазарському кагану, та їх землі особливо не розорялися. Можливо тому, що і як і хазари, сіверяни мали тюркське коріння. Хто ж знає.
Таким чином, до сьомого-десятого століття у землях сіверян швидше за все склалася така ситуація — основним населенням стали слов'яни, довкола жили слов'яни, тому поступово сіверяни асимілювалися у мовному плані. Хоча вони безперечно підтримували контакти з близькими народами на півдні (про це буде пізніше), а також зберігали свої культурні символи ( наприклад Сімаргл), військові традиції. Враховуючи географічне розташування, цілком логічно, що сіверяни влаштувалися тут капітально. Чернігів був ремісничим, культурним, військовим центром.
Тому цілком логічно, що відносно неподалік, на крутому березі Дніпра, на противагу прикордонній фортеці сіверян на Стрижні, хозари зміцнили свою прикордонну фортецю. Про всяк випадок, так би мовити. Надалі цей форпост стане великим містом, ну ви зрозуміли, що мова йдеться про Київ. Але про це поговоримо іншим разом. Як і про тогочасні чернігівські кургани.
Не перемикайтеся. Далі буде.
PS. На фото кургани у Чернігові, про які поговоримо наступного разу. Фото не моє, знайшов у мережі.
PPS Посилання на телеграм-канал — https://t.me/imhomer_ua