Автор: Christopher M. Dougherty переклад Mortis Aeterna

Минулого тижня я пообіцяв написати тред про те, що США/НАТО та західні союзники можуть зробити, щоб підтримати Україну на цьому етапі війни. Я пообіцяв зробити це минулого тижня, але краще пізно, аніж ніколи.

Відповідно до треду минулого тижня, війна зайшла в глухий кут у військовому плані. Обидві сторони стикаються зі зростаючим економічним і політичним тиском, який вимагає продемонструвати прогрес. З настанням зими Україна відчуватиме додатковий тиск, враховуючи її залежність від західного газу та військової допомоги.

Цей тиск може підштовхнути Україну до наступу, попри відсутність військових засобів для забезпечення його ефективності, як це справедливо зазначили Майкл Кофман та Раян Еванс в останньому подкасті War on the Rocks.

Зменшення економічного та політичного тиску на Україну має бути першочерговим завданням її союзників. Для цього потрібна відданість військовій та економічній допомозі, прийняття біженців і план купівлі та розподілу природного газу/зрідженого газу, який не заморозить Петера, щоб обігріти Пола.

Урядова підтримка вимагає підтримки суспільства. Політичні та медійні лідери повинні тримати Україну в полі зору громадськості та згуртовувати людей до справи. Масові заходи, такі як #NAFO, також можуть продемонструвати стійку підтримку України та не змушувати українців діяти через страх бути покинутими.

У довгостроковій перспективі західні союзники повинні взяти на себе зобов'язання відбудувати Україну економічно та військово, незалежно від результату війни. У сукупності ці кроки мають зменшити тиск на Україну, внаслідок чого вона не діятиме необдумано та виграє час для зваженого підходу.

Цей час необхідно використати, щоб перенести поточний фокус західної військової допомоги на термінову, пряму передачу тактичної зброї та розвідувальних даних для створення українських сил, які зможуть забезпечити справедливий і міцний мир у довгостроковій перспективі.

Це допомагає класифікувати західну військову допомогу, поділивши її на 3 категорії: 1) надзвичайна/тактична, 2) середньострокова/оперативна і 3) довгострокова/стратегічна. Поки що увага була зосереджена на 1 пункті, але 2 і 3 стають все більш важливими, оскільки Україна переходить до наступальних операцій.

Друга «корзина» має бути спрямована на вихід із глухого кута та забезпечення успіхів за допомогою приблизно 3 бригад/1 дивізії механізованих сил, навчених, організованих і обладнаних для маневру загальновійськових сил. Це приблизно 15-20 тисяч військовослужбовців, менше для окремих бригад і більше, якщо включати штаб дивізії та активи.

Цим підрозділам знадобляться танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, самохідні гармати, безпілотники, захищені засоби зв'язку, мобільні засоби ППО, вантажівки, боєприпаси, запасні частини та паливо. Їм також потрібні солдати та лідери, навчені для проведення наступальних операцій.

В Україні вже є частина цих сил, наприклад САУ, але вони використовуються для стабілізації оборони на фронтах. Тут йдеться про консолідацію засобів для мобільних наступальних операцій. Для цього потрібен час і зобов'язання тримати сили в резерві.

До весни/літа 2023 року українська піхота та сили територіальної оборони, посилені тактичною керованою зброєю та ствольною артилерією, утримуватимуть оборонні лінії. Хаймарси надаватимуть форму битві у глибині ворожих порядків, а мобільні механізовані бригади створюватимуть і використовуватимуть «дірки» у фронті, щоб захопити ключову місцевість.

Створення таких наступальних можливостей набагато важливіше, ніж зосередження на певній зброї, як-от ATACMS. Так, ATACMS був би корисним для України, але без можливості використовувати його здатність вражати цілі глибоко за лінією фронту, це викликало б у росії печію, а не серцевий напад.

Після 2023 року інвестиції у третій (довгострокові/стратегічні) кошик повинні дозволити Україні стримувати або відбити майбутню російську агресію, не покладаючись на західну допомогу. Це вимагає доповнення асиметричної оборони України мобільнішими силами та більшим використанням спроможностей повітряних і морських сил.

Додаткові бронетанкові/механізовані сили дозволять здійснювати мобільну оборону та контратаки, щоб доповнити статичну оборону опорних пунктів, таких як Київ. Більше протиповітряної оборони, безпілотних літальних апаратів, радіоелектронної боротьби та ударів на велику дальність (наприклад, HIMARS) допомогли б компенсувати російську вогневу та авіаційну потужність.

Україна потребує міксу повітряних сил: винищувачів покоління "4.5" і боєприпасів для боротьби за перевагу в повітрі та атаки наземних цілі; дрони для розвідки та цілевказування; конвертоплани та гелікоптери для збільшення мобільності сил.

Блокада росією портів України та (припинення) зусиль щодо військово-морських маневрів і десантних операцій свідчать про більшу майбутню роль українських військово-морських сил за межами наземної берегової оборони.

Україні потрібно більше ракет для берегової оборони, а також патрульних літаків дальнього радіуса дії та безпілотників для спостереження за Чорним морем і швидкісних кораблів, таких як норвезький корвет типу Skjold, озброєний ударними ракетами NSM, щоб захистити свої прибережні води.

Нарешті, Україна потребуватиме організації, підготовки, персоналу та систем командування та управління, щоб дати змогу цим силам працювати комплексно. Враховуючи жалюгідні невдачі росії в організації операції, це може бути ключовою перевагою України.

Створення цієї сили буде дорогим. Однак це напевно буде дешевше, ніж ціна ведення війни. Це також займе багато часу. Однак українці та її союзникам знадобляться ці майбутні сили, перш ніж вони про це дізнаються, тому вони повинні почати будувати їх сьогодні, а не завтра.

Визначення дефіцитних активів для створення майбутніх сил вимагає виходу з надзвичайних умов мислення, що, своєю чергою, вимагає зменшення тиску, який викликає таке мислення. Ось чому західні політичні та економічні гарантії повинні супроводжувати військову допомогу.

Якщо західні союзники зможуть послабити тиск на Україну, який змушує її діяти, нинішня патова ситуація може стати можливістю встановити умови як для перемоги у цій війні, так і для довгострокової безпеки України.