Майже перемога в нас чергова. Чому майже? Тому що боротьба зі слідством не завжди дозволяє повністю вирішити проблему. Іноді краще раз і назавжди вирішити питання з причиною. Тобто, якщо в тебе дома трубу на водопостачанні геть з'їла іржа, вона щодня починає протікати у новому місці – можна безкінечно її лагодити. Накладати бандаж, щось перемотувати ганчірками, замазувати герметиком. Щодня. І це тимчасово буде вирішувати проблему. Але колись вона таки рухне, та перетвориться у решето. То може треба відразу трухляву стареньку трубу замінити на нову? І позбутись проблеми?

Маємо – Верховна Рада України ухвалила за основу законопроєкт № 3774 щодо удосконалення механізму протидії рейдерству. Там багато справді вдосконалень що до порядку розгляду скарг, повноважень Мінюсту, оскаржень реєстрації та інше. Мабуть, великим підприємствам с гарною юридичною службою стане трохи легше боротися з рейдерами. Або дрібному фермеру Мінюст зможе допомогти, як буде «час та натхнення» на безоплатну добру справу. Але не здається шановним народним обранцям та Кабміну, що ми починаємо безкінечне латання старенької труби? Може, не варто таким складним шляхом боротися з наслідками, а ліквідувати причину?

Як зараз здійснюються рейдерські захоплення, насамперед сільгосппідприємств? Дуже просто. За основу береться неправомірне рішення суду, чи незаконне внесення змін державним реєстратором у відповідні реєстри. Іноді до справи долучають «чорного нотаріуса», але це не дуже часто. Бо від бажання стати нотаріусом до здійснення мрії шлях дуже довгий та важкий. І мало хто з нотарі сов готовий ризикнути усім ради того, щоб ось тут і зараз щось хапнути. Там, як правило, помірковані люди. Не без виключень, звичайно.

Що мені здається логічним рішенням у даному питанні. Якщо суддя буде впевнений у невідворотності досить суворого покарання за протиправне рішення на користь рейдера – чи ризикне він усім заради одного хабара? Якщо ось пухлий конверт з грошима, але без сумніву рішення оскаржать і чекає не дисциплінарне покарання, а мінімум 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Чи варто погоджуватися на сумнівну пропозицію? Якщо реєстратор знає твердо, що покарання неминуче. Що інші структури обов'язково вийдуть на його маніпуляції після скарги і попереду тем мінімум 10 років з конфіскацією – піде він на маніпуляції з реєстрами?

Якщо умовні «титушки» чи якісь приватні армії, які називають себе охоронними кампаніями, але більше нагадують озброєні банди теж будуть реально бачити перспективу без альтернативи? Приїде поліція, всіх «мордой в пол», спротив закінчується кулею, а за участь у збройному захопленні майна – п'ять років автоматично та не відмажуть – хто на такий захват поїде? До речі, що там зі справами про перестрілку двох банд у Броварах по переділу ринку маршрутних перевезень? Усі вже «підсіли» сіли на нари? Бо саме безкарність, як альтернатива невідворотності покарання, є головним добривом для рейдерства та будь якого криміналу чи корупції. Так що будемо робити? Латаємо дірки, чи наведемо лад у самій системі?