😁На позитиві

Група «Нафтогаз», весело скиртуючи компанії нафтогазової галузі, йде вірним європейським шляхом. Таку думку висловив очільник немонополіста Олексій Чернишов в інтерв'ю РБК-Україна.

Відсутність навіть натяку на відчуття в нього відірваності такої позиції від реальності породжує сумні думки щодо продовження переможної ходи держави енергоринками.

Розглянемо тези, що нібито мають переконати суспільство у користі для нього національного чемпіона, попри тяжіння останнього до допінгу та антидепресантів.

✉️Вам пакет

«Є останній звіт Єврокомісії, який нещодавно був опублікований. Виходячи з нього, на внутрішньому енергетичному ринку українське законодавство в цілому відповідає Третьому енергетичному пакету ЄС. Це означає, що визначення „монополія“ і „порушення європейських норм“ не є справедливими», — наводить тінь на ясний день Олексій Михайлович. Чому це заклинання не діє?

Європейські партнери оцінювали стан законодавства, а не дії найбільшої української компанії, що впливає на кожного українця, тому, напевно, її й плутають з монополією.

Схоже, європейські експерти просто не захотіли давати оцінку первісним війнам на газовому ринку через політичні та етичні причини. Адже Третій енергопакет та група «Нафтогаз» ще не зустрічалися.

Приміром, європейці просять не змішувати розподіл та постачання газу — природну монополію та конкурентний сегмент. У нас ці бізнеси зав'язані на ДК «Газ України», що є засновником оператора ГРМ «Газмережі» та газопостачальної компанії «Нафтогаз України». Очолює ці напрями професійний держслужбовець, вже традиційно — виходець з МВС Вадим Гулько.

Європейцям достатньо подивитися на платіжки за газ цих двох підрозділів на одному аркуші, аби винести вирок стану конкуренції у газовій галузі та виконання українського закону про ринок природного газу, що сам по собі, звісно, відповідає енергодирективам.

Єврокомісія мала б розібратися і з історією народження єдиного постачальника газу населенню. Байки про небажання приватних компаній постачати енергоресурс за цінами нижче ринкових можна приберегти для онуків. Дайте доступ бізнесу до українського газу та компенсацію, якою «Нафтогаз» закриває свої фінансові дірки, — й ринок оживе.

Свого часу ж державна компанія продавала дешевий газ групі РГК для населення. Якщо приватні фірми змогли врятувати нафторинок на початку війни, чому є сумніви у газотрейдерах?

З Єврокомісією все зрозуміло. Далі Чернишов апелює до польських авторитетів галузі.

🐣Юний орел

«Давайте візьмемо наших сусідів — Польську Республіку. Є відома компанія PGNiG/ORLEN, яка займається розвитком, видобутком, торгівлею, зберіганням, дистрибуцією і ще багатьма видами послуг. Це в європейській країні, і це не рахується якимось порушенням», — зайшов з козирного туза керівник «Нафтогазу».

Експерти пояснювали загрозу для демократії у Польщі великої державної компанії, що вже скуповує навіть ЗМІ за прикладом «Газпрому». Керівники країни, яким важко дається розставання із владою, часто використовують підконтрольний бізнес для політичної боротьби.

Варшаву, до речі, вважають експортером корупції у ЄС. Пригадайте хоча б нещодавній скандал із польськими візами для нелегалів. Тому приклад не дуже гарний.

А якщо за активною експансією на європейський ринок поляків стоять їх союзники — американці, які б хотіли впливати на європейську енергетику? То чи дадуть вони можливість українцям підрізати крила польському орлу? Скоріше посвятять в орлята.

По-друге, всі угоди щодо злиття Orlen проходили багатомісячний аналіз у Генеральному директораті Європейської комісії з питань конкуренції. Дозвіл надавався за умови створення сприятливих умов для імпорту енергетичних ресурсів для підтримки конкуренції з найбільшими концернами Європи.

При чому деякі покупки хотіли заблокувати, але не зробили це через тиск польської влади. Й останнє злиття Orlen та газовидобувної компанії PGNiG Єврокомісія віддала на розсуд польському уряду. Мовляв, проблеми монополії більше стосуються поляків.

А що в нас?

🦑Хороша та погана монополії

В Україні рейдерські захоплення «облгазів» «поганого монополіста» Дмитра Фірташа «хорошим державним драйвером» не погоджені АМКУ. Але це не заважає «Нафтогазу» інтегрувати бізнес.

З 26 арештованих «облгазів» 23 вже під контролем групи. Наступного тижня планують приєднати «Коростишівгаз» в Житомирській, «Тисменицягаз» в Івано-Франківській області та «Луганськгаз». Операторів ГРМ у Києві, Одесі та Полтаві чіпати не будуть. «Не бачу для цього підстав та необхідності», — каже Чернишов.

Про Херсон забули, але й він, схоже, залишиться вільним. Хоча в наш час підстави створюють швидко, тому розслаблятися не варто нікому.

Після війни керівник «Нафтогазу» очікує приватизацію захоплених операторів ГРМ. Тема окремої дискусії, але головне, що реприватизація — не завжди зміна ситуації на краще.
Візьміть ArcelorMittal, що його вже вигнали з Казахстану й думають, що робити з ним в Україні.

А в ситуації з непрозорою історією націоналізації облгазів нові конкурси — це продаж активу українським інвесторам зі знижкою, бо лише вони готові купити цей квиток на судові війни. Але не факт, що віра в себе та дружба з суддями захистить від чергової експропріації. Адже в чому проблема українських еліт?

Через революції вулиць чи мізків до влади приходять морально не підготовлені до цього випробування люди. Хлопці, які вчора в компаніях бігали за пивом, відчувають себе вершителями долі й намагаються пояснити олігархам зі стажем, чиї капці в хаті. Стикаються з мовним бар'єром.

Що заважало визнати РГК національною монополією та примусово розділити бізнес з подальшою приватизацією? Лише відчуття безконтрольної влади. Що отримали? Зарплату в захоплених державою «облгазах» у 400 гривень на місяць! 

Тому очільникам «Нафтогазу» краще думати не про нові поглинання, а про створення конкурентного ринку, що дасть надію на хороше життя не лише професійним управлінцям державними ресурсами, а всім українцям.