Справа проти олігарха стане першим цвяхом у п'єдестал нового президента

Рівний комерс

Чим ближче парламентські вибори 2023 року та президентські 2024 року, тим жорсткіше правляча партія зачищає політичний ландшафт. Спочатку «під ніж» пішли олігархи, потім незалежні ЗМІ, тепер настав час мерів, пише «Група 41».

Очевидно, що головна мета – зберегти контроль над парламентом та президентським кріслом, щоб після війни зайнятися відновленням країни. Адже оборонні витрати згоряють у кривавій топці, а інвестиційні фонди навіть під контролем іноземців дозволять близьким владі людям побудувати бізнес на роки вперед.

Як пам'ятаємо, репарації від країни-агресора у Києві вже оцінюють у трильйон доларів. Заради такого куша можна підвищувати ставки у політичній грі. Але, здається, що молода правляча еліта не відчуває тонкої межі, коли боротьба з конкурентами може налаштувати проти неї все суспільство та іноземних партнерів.

Яскравим прикладом є справа бізнесмена Костянтина Жеваго, затриманого наприкінці грудня у французькому курорті Куршевель. Почнемо з того, що сама собою ця особистість досить симпатична. У всякому разі, він зробив з Полтавського ГЗК зразкову сучасну компанію, що котирується на Лондонській фондовій біржі й успішно перемагає конкурентів на таких складних ринках, як, наприклад, Японія чи Німеччина.

Він до останнього був вірним БЮТу і не купував політичного даху за часів Віктора Януковича. Тому й не хапав з небес пільг та преференцій, натомість міг похвалитися проблемами із відшкодуванням ПДВ та іншими непорозуміннями з податковою.

З початку російської агресії у 2014 році підприємства Жеваго підтримують армію. «АвтоКрАЗ» працює на оборону, зокрема передаючи безкоштовно військову техніку нової розробки, у тому числі бронемашини «Шрек» та «Спартан». Корпорація «Артеріум» передає медикаменти військовим частинам та лікарням для поранених. Благодійний фонд холдингу Ferrexpo Жеваго, куди входить Полтавський ГЗК, допомагає місцевим громадам та ЗСУ.

Але, очевидно, проблема полягає в тому, що не потрапивши до парламенту у 2019 році бізнесмен вирішив залишитися активним опозиційним політиком. А у новій Україні це, як бачимо, небезпечно.

Політична справа

Проблеми в олігарха розпочалися після президентських виборів 2019 року. Жеваго критикував і Петра Порошенка та Володимира Зеленського, як, втім, і його політича патронеса Юлія Тимошенко. А у липні Жеваго на тлі Зе-ейфорії вперше за 21 рік програв парламентські вибори на «своєму» 150 мажоритарному окрузі на Полтавщині 25-річному кандидату від «Слуги народу».

Потім у ЗМІ з'явилася інформація, що бізнесмен стоїть одним із перших у списку влади на посадку олігархів, яку обіцяв новий президент.

Про політичний характер переслідувань говорять українські правозахисники.

Справу про розкрадання 2,5 млрд грн банку «Фінанси та Кредит» почали «шити» підприємцю у вересні 2019 року слідчі ДБР. Інкриміновані йому злочини нібито мали місце у 2007 та 2015 роках до цього.

Розслідування триває кілька років, але до зміни влади у 2019 році претензій у слідства до Жеваго не було. Олігарх залишив Україну того ж року, коли загроза арешту стала реальною.

Нинішнього року, коли, мабуть, на Банковій задумалися про підготовку до виборів, за бізнесмена взялися з новими силами. У листопаді «АвтоКрАЗ» включили до переліку підприємств, що передаються Міноборони у зв'язку з військовою необхідністю. Незабаром після цього пройшли обшуки в «Артеріумі» за звинуваченням нібито у продажу медикаментів у РФ та Білорусь. 

А перед Новим роком Жеваго затримали у Франції за клопотанням ДБР і вирішують, чи видаватиме його Україні. Ця справа може стати прецедентом та початком посилення опозиції президентській партії.

(Не) наші методи?

На жаль, в Україні починають застосовувати методи політичної боротьби, характерні для країни-агресора та її сателітів. Дякувати Богу, до вбивств не доходить. Але якщо раптом з'являється політичний опонент, проти нього вже порушуються кримінальні справи, а бізнес відбирають.

У сусідів націоналізація застосовується просто для зведення рахунків. Наприклад, російські незалежні профспілки не схотіли віддавати недорого пітерський яхт-клуб синові голови верхньої палати парламенту. Зараз московські суди намагаються націоналізувати три десятки найкращих здравниць Ставропольського краю, які профспілки давно продали приватним інвесторам.

Чи можна це порівняти з «націоналізацією» енерго- та газорозподільних компаній, «Укрнафти», «Мотор Січі», «АвтоКрАЗу» в Україні? Суть одна і та ж. Усуваємо політичних опонентів чи створюємо бізнеси для близького оточення.

Що відбувається, наприклад, із «облгазами»? Держава вимагає від них орендної плати за користування розподільчими газопроводами, але сама цю плату не погоджує в тарифі, після чого забирає компанії в управління. У результаті створюється черговий національний монополіст, який замкне на собі значні фінансові потоки. Дуже зручний ресурс перед парламентськими виборами 2023 року.

Але є надія, що Україна не скотиться у прірву авторитаризму. Та й союзники не дозволять. Вже почалися суди щодо заперечення «націоналізації» «Укрнафти». Цікава історія починається навколо Полтавського ГЗК.

З'явилися чутки, що 40,19% акцій підприємства намагатимуться повернути до держуправління. Для цього дістали спір Ferrexpo з російською групою VS Energy, що запилився в судах. Енергохолдинг продав акції ГЗК, а потім порахував через кілька років, що продешевив з ціною.

Російські бізнесмени перебувають під санкціями в Україні, тому їхній пакет акцій, ймовірно, у разі перемоги в судах передадуть АРМА, а далі, з великою ймовірністю, потрібним бізнесменам.

Не випадково наприкінці листопада у госпсуді Полтавської області з'явився позов «Фінансової компанії „Максі капітал груп“ з вимогою до Полтавського ГЗК повернути 3,7 млрд грн — приблизно третину річного чистого прибутку підприємства. Не виключено, що позов пов'язаний із стратегією захисту активу, враховуючи власників заявника.

Фінкомпанією керує Євген Джангірян, син віце-президента федерації регбі України Георгія Джангіряна. Останній був помічником депутата від БЮТ Руслана Зозулі, який працював на підприємствах групи Жеваго. Співпадіння? 

Отже, опір проти тиску влади набуває обертів. Справа „в'язня Куршевеля“ може надати демократичному руху в Україні черговий імпульс. Французька феміда, швидше за все, відмовить видавати бізнесмена Україні, якщо, наприклад, суддям покажуть повідомлення українських ЗМІ про нараду силовиків із планом посадки олігархів, серед яких і Жеваго. 

Це стане сигналом і владі, що не варто перегинати ціпок у боротьбі за свої крісла. Якщо ж на Банковій не зрозуміють, то країна матиме нового президента у 2024 році з більшою долею вірогідності.