«Росіяни вийшли на протест. Прямі трансляції, автозаки, жорстка реакція поліції.»
А нам то що з цього? Чого ви чекали? Що вони знімуть Путіна? Чи може притиснуть свою владу й припинять війну з Україною? Припинять нас ненавидіти?
Невже ви все ще досі не зрозуміли одного — кожен з них отримує пряму користь від війни з нами. Кожен з них вважає вірним — вбивати навколишні нації заради власної імперії, хоч деякі майстерно це приховують. Вже стільки терабайтів різної інформації пройшло через кожного з нас, що не зрозуміти очевидне можна лише якщо ви забанили усі зв'язки з росіянами, новини, сусідів та друзів які щось про них розповідають й відлюдно живете десь в лісах. До речі це гарна ідея — чудово зберігає здоровий глузд.
Вони вилили на нас стільки ненависті, так нахабно й зухвало перекрутили факти, відрефлексували на нас всі свої найпотаємніші бажання — що вже все з їх імперією та її «стражданнями» давно ясно. Інакше б виникли логічні питання до них. Нащо вони взагалі виходили на «протест»? Чому не зважаючи на їх «протестне ставлення» — попри чотири роки війни з нами, припинення агресії так і не відбулось? У вас ж є не це відповідь, правда?
Тобто якщо вони так люто бояться свою владу, що не можуть симетрично відповісти силовикам на насильство та приниження. Якщо вони знімають на свої телефони та камери як людей поодиноко(!) тягнуть в автозаки — то нащо ж взагалі виходити? Та зрозуміло ж нащо — заради піару. Нібито й «ми опозіція власти, ми протів войни», а подивишся на це тверезо, з іншого боку — вони просто познімали акти знущання над людьми й задоволено до дому пішли — розповідати в Інтернеті світові які вони гарні росіяни, і як борються за «справедливість». Ви ж в це не вірите? Не досить вам цих вистав протягом трьох повних років, щоб чітко зрозуміти — війна їм як свиням бруд, «к ліцу». Вбивства, ненависть, страх то їхня стихія — головне для них, щоб цей страх йшов від них. І боротись проти війни та приниження інших вони будуть так же несамовито, як бджоли борються проти меду — «жу-жу-жу». Пожужжали й полетіли з пустою від турбот головою та ситим виразом на обличчях.
- Ох же ж ці, «гарні» росіяни-перевертні, що ви ще можете пригадати?
- «Бил большой мітинг протів вайни с Україной, вишлі десяткі тисяч рускіх!»
- Та ви шо! А пригадайте будь ласка, коли саме це було?
- «Вєсной, в 2014.»
- А точніше?
- «Десятого марта 2014 года»
- А що там було через тиждень, забули вже?
А 16-го вже був «окупендум» і далі, після нього сталися повні штани радості у всіх росіян — «кримнаш»!
Те що Крим, «по-чесному» все одно тільки наш, їм просто начхати. А «проти війни» в той день вони виходили — бо страшно було: «а вдруг хахли в отвєтку вмажут». Виходили буквально за тиждень до офіційного «приєднання гавані до рф». І галас на весь світ пустили що тепер це «їх територія, захищати яку вони будуть ядерною зброєю»! Пам'ятаєте?
Власне й виходили вони тоді, в першу чергу, щоб зупинити нас, щоб показати нам та світу що «народ в расії протів вайни», а насправді то вони просто банально боялись що ми почнемо відбиватись від них в Криму. Не могли ми тоді це зробили, ніяк не могли, бо багато крові б пролилось. А особливо на такому фоні «мітингу росіян проти війни». Погодьтесь, тоді у нас навіть були якісь сподівання на їх розум — до «окупендума 16 березня».
А коли трапився «кримнаш», через тиждень, усі «ліберальні росіяни» сиділи перед теліками та співали осанну своєму мудрому вождю: хтось тишком-нишком вдома, так щоб не дізнались про це «палево», а хтось в угарі безумства поперся на вулиці, навіть не намагаючись приховати свою радість. Війна для них це головна радість в житті, програвати вони при цьому не люблять — ниють при перших ознаках спротиву й тікають як вкушені в сльозах-соплях «абіжают гади, а я маленькій такой». Тому й люблять підступність та брехню, видавати себе за «білих овечок», а потім зненацька нападати. Це саме те що треба для цієї імперії брехні — вдарити в спину. Забрати щось у сусіда поки він оговтується від «януковської хвороби», а по-хлєбальніку при цьому ні разу не отримати.
А от коли їх сусіда почав відбиватись, спочатку ще слабенько, а потім дуже боляче й по-справжньому — їм вже стало нецікаво — «ця Україна поламалась — давайте іншу». І крізь ниття про те, що ми вбиваємо на сході людей-заручників росіян, червоною ниткою йшло «вазмущєніє» на те як же ми можемо відбиватись від «великих». І почали качати тему про «братній народ». Ага, Крим то верніть, і з сходу геть, ненависть ЗМІ проти нас припинили, репарації, чесне покаяння, на десятки поколінь розкаяння та сором перед Україною. Зась, звісно ж — все просто показове. Просто елементи їх підступної війни.
Ну що ж за нахабство то таке — ніт щоб українці здались та віддати ще їм все що вони захочуть, а потім ще, а потім взагалі зникли, ми замість цього насмілились вмазати в їх наглу брехливу пику й так боляче, що їм тільки нити та брехати й залишалось. Ну а ще проводити безглузді мітинги: «тєпєрь ми против вайни, вот как ми не щадя своих гаджетов, боремся і нас даже арестовивают, посмотріте на тисячі кадров как волокут одного нєсчастного».
А далі то шо? Ну зрозуміло ж — знов будуть прикидатись білими вівцями й вперто намагатись наблизитись до нас ззаду. От тільки не повертайтесь до них спиною, дорогенькі — якщо ці свинюки зможуть зайти ззаду, то зіб'ють з ніг, втопчуть в багнюку та з'їдять нас забувши про всі «родинні зв'язки». Не вірте їм ніколи — посміхаються вони гарно — коли програють, але ніж для нашої спини мають гострий — він знадобиться коли ми погодимось на їх «братні обійми».
Це називається ресентімент. Одна відома людина колись вперше використала цей термін, щоб описати ненависть рабів до вільних людей, їх поведінку та безкрайню лють направлену «проти всєх». І вгадайте з якого «народу» брався приклад.