Щоб трохи розбавити потік менторства та дати спільноті можливість перевести подих, пропоную шанованій аудиторії на хвилинку заплющити очі та відправитись у подорож до царини поезії. Упс... із закритими очима буде не видно... Ну, попросіть когось, щоб вам прочитали: виразно та з пафосом.

Скотинé ти моє, скотинé...
На кого ж ти покинув мене?
І без баритонального басу
Все довкола тепер зеленé.

Споминатиму я скотиню,
І яку він торочив хуйню.
Із коровами як цілувався
По п'ятнадцять підходів на дню.

Хай з тобою важке розстання,
Час мине... Серед теплого дня
Попід купол Верховної Ради
Забреде молоде скотиня.