Я тримався осторонь цієї теми. Занадто вона вже типова українська.

Успішний проект, якісна інфраструктура, гарна справа. З неї намагаються зробити піар-проект, створити «вітрину»(с). В результаті в історію вдувають стільки пафосу, що вона відривається від землі і починає злітати.

Природно, що історія про «чорну баржу на колесиках, яка виходить з Херсону... підходить до Дніпра... наближається до Горішніх Плавнів... все ближче і ближче до Києва... уууу...» — не може не викликати здорової посмішки. І варто відмітити, що жарти про цю знамениту баржу спочатку були дуже дружніми. Підй...ками, як кажуть між собою друзі.

Але ж ні, ви не знаєте, з якими людьми маєте справу. Це дуже серйозні люди. Такі серйозні, що дуже серйозні, і ви навіть не уявляєте, наскільки серйозні. З їхніх справ не можна сміятися. При них посміхатися можна лише за наказом. В їхній присутності миттєво скисає молоко, а немовлята народжуються з членськими квитками «Союзу Промисловців та Підприємців України» на серці. Коли йдеться про Них, можна лише кричати «Хайль! Браво! Слава! Ви врятували Україну від Ктулху дефіциту кавунів!».

Тому зараз нам, тим хто жартував, тим хто посміхався, тим хто перепощував фотожаби з Деєнеріс, яка везе кавуни до Вестеросу, прямо кажуть, що ми — запроданці і зрадники України. Дослівно: «Кто же оплачивает ту мерзкую вонь из гнилых пастей псевдоикспердов?». А хто ж ще? Хіба хтось, крім зрадника, може кепкувати з баржі кавунів?

Пише, звісно ж, абсолютно незаангажована людина. А інші люди — розповсюджують. І, що характерно, на цей раз — на повному серйозі безкоштовно.

Ви все зрозуміли?

Не можна жартувати без наказу.

Нє вєлєно!

«Шльопну, контра»(с)

P.S. Як добре, що кавуни вже зо два тижні, як добралися до Києва фурами. А то як би ми пережили цю спеку...