Нещодавно Вища рада правосуддя вирішила рекомендувати Державній судовій адміністрації та Раді суддів застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ для суддів різних юрисдикцій та інстанцій. Такі показники включають також коефіцієнти складності судової справи в розрізі спеціалізації та інстанційності судів, викладені у Звіті Програми реформування сектору юстиції «Нове правосуддя» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

З огляду на актуальні проблеми діяльності слідчих суддів ми хотіли би зупинитись детальніше саме на середній тривалості розгляду питань (клопотань), які ставляться перед слідчим суддею в межах судового контролю за дотриманням процесуальних гарантій в кримінальному провадженні.



Так, відповідно до показників, середня тривалість розгляду клопотань слідчим суддею місцевого суду складає 91 хвилину, своєю чергою апеляційного – 81 хвилину. При чому, для слідчого судді місцевого суду строк розгляду окремих клопотань коливається від 60 до 120 хвилин. Зрозуміло, що такі питання як обрання чи продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою потребує значно більше часу аніж, наприклад, продовження строку досудового розслідування або оскарження невнесення відомостей до ЄРДР (на практиці це майже «автоматичний» процес, з огляду на тлумачення КПК, яке склалось в суддівському корпусі).

Разом з тим, середня тривалість розгляду клопотань є складовою загального навантаження на слідчого суддю. На жаль, якщо середнє річне навантаження на суддю визначене та рекомендоване Рішенням Ради суддів України від 09 червня 2016 року №46 і складає 183 справи на рік, то подібного розрахунку для слідчих суддів не проводилось.


Результати дослідження «Роль слідчого судді у кримінальному провадженні„, проведене міждисциплінарною групою дослідників за ініціативи та підтримки МФ «Відродження» свідчать про те, що навантаження на слідчих суддів нерівномірне, подекуди надмірне.


Аналіз статистичних даних говорить про те, що слідчий суддя в середньому розглядає 5 клопотань на день; водночас у судах до юрисдикції яких віднесена велика кількість органів досудового розслідування або просто у великих містах цей показник може сягати 80 клопотань на день. Наприклад, рівень навантаження на суддів Печерського районного суду м. Києва, в першу чергу за рахунок навантаження як на слідчих суддів, більше ніж в 10 разів перевищує запропонований річний показник.

В будь-якому випадку, фактори, що впливають на навантаження є:


Таким чином, якщо виходити навіть з наявних сьогодні даних, то в середньому розгляд клопотань слідчим суддею місцевого суду складе 455 хвилин (7,5 годин) на день, а у найгіршому випадку – 7280 хвилин (121 годин) на день.

Іншими словами, майже весь або взагалі весь робочий день судді піде на судовий контроль у досудовому розслідуванні. При цьому, оскільки у нас відсутня спеціалізація на слідчих суддів, а перманентна судова реформа створила ситуацію, коли у місцевому судді фізично працює 1-2 суддів, то часу на розгляд кримінальних справ по суті, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення у нього просто не залишиться.

Хоча спеціалізація це дискусійне питання і вона не підтримується всіма суддями, проте позитивним видається досвід Вищого антикорупційного суду, в якому виокремлено двох слідчих суддів, які виконують лише цю функцію і забезпечують повноту, своєчасність та неупередженість судового контролю. Такий досвід міг би бути запозичений іншими судами, проте людських ресурсів у вигляді суддів просто немає.

Також можна сказати, що коефіцієнти складності справ не завжди враховують предмет судового контролю у кримінальному провадженні. Наприклад, показники розгляду матеріалів кримінального провадження є меншими, ніж показники розгляду справ про адміністративні правопорушення, щодо яких час на розгляд справ становить від 120 хв. до 151 хв. (не враховуючи адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією).

Проте, з огляду на обсяг повноважень слідчого судді та мету його діяльності, специфіку питань, що розглядаються слідчим суддею на стаді досудового розслідування (вирішення питання обмеження прав особи на свободу, особисту недоторканність, недоторканість житла, права власності, тощо), є очевидним, що більшість клопотань мають більш високий рівень складності, ніж вирішення справ про адміністративні правопорушення.

Судові засідання з розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу, арешт тимчасово вилученого майна, надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, продовження строку досудового розслідування після продовження строку досудового розслідування, можуть тривати і до 8 годин робочого часу, а у виключних випадках – і довше, включати в себе тривалі за часом процесуальні дії – допит свідків, дослідження відеозаписів тощо. Або ж розгляд скарг на постанову про закриття кримінального провадження, де інколи обсяг матеріалів закритого кримінального провадження, що необхідно вивчити для прийняття рішення, становить декілька десятків томів.

Тож деякі із визначених показників тривалості розгляду справ слідчим суддею та, відповідно, коефіцієнтів складності для клопотань органів досудового розслідування не відповідає дійсній складності цих справ.

Зрозуміло, що слідчі судді не мають вибору розглядати чи не розглядати поставлене перед ними клопотання, їх зобов'язує процедура і просто професійний обов'язок. Проте очевидно, що в умовах постійного недоліку часу в першу чергу страждає якість судового контролю. Під час інтерв'ю з суддями, проведених в межах згаданого Дослідження, найпершою ж ознакою загрози принципу неупередженості (безсторонності) судового контролю (полягає в однаковому ставленні до сторін кримінального провадження, рівновіддаленій комунікації з учасниками процесу, недопустимості обвинувального ухилу тощо) слідчі судді називали надмірне навантаження на них, що не дозволяє приділити достатньо часу обставинам кримінального провадження, змушує спиратись на особисті симпатії та спрацьованість з учасниками процесу з попереднього досвіду (проваджень).

Про що говорять ці цифри і що з ними далі робити? Думаємо, що це основне питання, яке ставлять фахівці у галузі кримінальної юстиції під час обговорення рекомендації ВРП.

На наш погляд, середня тривалість є показником, який необхідно надалі поєднати із середнім навантаженням на слідчого суддю, що дозволить науково обґрунтувати кількість суддів, яка необхідна для здійснення правосуддя в Україні. Тільки за умови достатньої кількості суддів (які на рівні суду вже визначатимуться, яка кількість слідчих суддів їх необхідна, спираючись на рекомендації органів судочинства), можна забезпечити якісний, неупереджений (безсторонній) судовий контроль.

Особливо актуальною проблема видається в умовах перманентної судової реформи, а також майбутніх змін у судовій системі у зв'язку зі зміною адміністративно-територіального устрою в Україні, які загалом змінить розташування судів, прокуратури, органів досудового розслідування.

Врахування таких показників при формуванні штатного розпису конкретного суду та визначення в ньому кількості слідчих суддів дозволить забезпечити дотримання строків розгляду клопотань, скарг учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування, що наразі, особливо у великих містах, становить велику проблему.

Унормування навантаження на суддів, слідчих суддів в свою чергу підвищить якість розгляду відповідних матеріалів, надасть слідчим суддям можливість, крім безперервного, іноді навіть цілодобового розгляду справ, вивчати судову практику та працювати над її узагальненням та приведенням до одноманітності, вивчати практику Європейського суду з прав людини. Тобто в сукупності затвердження і використання таких показників сприятиме виконанню мети судочинства, і зокрема, досягненню завдань кримінального провадження.

Євген Крапивін,
експерт Центру політико-правових реформ

Світлана Шапутько,
суддя Печерського районного суду м. Києва

спеціально для JustTalk