Тридцять і більше відсотків додаткової ефективності кримінальної юстиції приховано у щоденних процедурах органів правопорядку, які потребують налаштування та спрощення.

Відомий бізнесмен, колишній очільник корпорації Intel Енді Гроу відмітив, що навіть в ефективних організаціях спрощення роботи може підвищити продуктивність на 30 відсотків. За його словами, є два підходи до збільшення продуктивності. Перший, найпростіший, — працюй швидше, збільшуй кількість операцій на людину за одиницю часу. Другий — працюй розумніше, а не важче. Прикладом другого підходу є спрощення роботи. Його суть полягає в тому, щоб описати всі стадії виробничого процесу і позбутися зайвих та непотрібних кроків.

На нашу думку, досудове розслідування також є своєрідним виробничим процесом, який складається із сукупності процедур. Такі процедури спрямовано не лише на досягнення основної мети досудового розслідування, сформульованої у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, але й на забезпечення прозорості, контролю, зміцнення довіри до кримінальної юстиції. Проте платнею за бюрократію є наша ефективність.

Ми не закликаємо відмовлятися від бюрократії, а лише хочемо підкреслити, що спрощення роботи слідчого — це той прихований потенціал додаткової ефективності органів досудового розслідування, запит на який очевидно сформовано в нашому суспільстві.

Хорошому менеджеру бізнес-організації система процедур в органах досудового розслідування видасться таким собі «кубиком Рубіка», з шаленим магнетизмом до дії — впорядкувати, поєднати у щось граційне та гармонічне, забезпечити «співвідношення кольорів», збалансувати систему так, щоб працювала, як швейцарський годинник. Але цей магнетизм поки залишається недостатньо поміченим для менеджерів кримінальної юстиції.

Насамперед ефективні організації мають детально описані процеси, які лежать в основі їхньої діяльності. Такі процеси описують послідовність дій, які необхідно вчинити конкретному працівнику для вироблення продукту або надання послуги.

Робота над переглядом та удосконаленням робочих процесів здійснюється постійно. Ключову роль у цьому відіграють професійні бізнес-аналітики, які володіють відповідними техніками спрощення. В іноземних органах правопорядку практика аналізу бізнес-процесів досить популярна. Наприклад, майже в кожному поліцейському департаменті Канади можна знайти посаду або ж цілий підрозділ, який займається бізнес-аналізом, зокрема й робочих процесів.

Скажімо, працівники офісу з розслідування серйозних шахрайств Онтаріо (SFO) впорядкували процедуру опрацювання справ, що надходять до них з інших органів. На вході справу перевіряє окремий офіцер за визначеною процедурою (чек-ліст з балами); якщо справа не проходить перший фільтр — то повертається в орган, що її надіслав. Якщо проходить — то передається на розгляд керівництву SFO, де є відповідна комісія, яка за кожною такою справою ухвалює рішення: беремо в роботу чи повертаємо. Тут уже грають роль інші фактори, наприклад, якщо SFO вже розслідує п'ять топ-справ з шахрайства у сфері медицини, вони не братимуть шосту, а будуть диверсифікувати сфери, в яких розслідуються справи.

В органах досудового розслідування України поняття «бізнес-аналітик» поки що не настільки поширене, але цю роль можуть виконувати організаційно-методичні відділи, які є майже в кожному органі досудового розслідування. Ключем до успіху в пошуку способів покращення робочих процесів є залучення до цієї роботи тих людей, які безпосередньо її виконують. Лише так результати покращення принесуть практичну користь.

Наступним кроком до ефективності може бути перегляд розподілу праці, який має усунути внутрішні протиріччя у працівників щодо якісного виконання роботи та мінімізувати виконання працівниками непритаманних для них функцій.

На прикладі процедури розгляду заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення можна продемонструвати, як усунути внутрішній конфлікт у слідчого між бажанням повноцінно виконувати вимоги закону і не отримати надмірного навантаження за рахунок цього в майбутньому.

Наразі розгляд заяв про кримінальне правопорушення здійснюють слідчі, які у випадку внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань фактично і отримають його у провадження. Діє принцип: «якщо тобі цікаво — реєструй і розслідуй».

Саме такий підхід і став причиною появи в новому Кримінальному процесуальному кодексі України норми, яка зобов'язує вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань будь-які заяви про кримінальне правопорушення, навіть такі абсурдні, як катування колядками в трамваї на Новий рік. Автори сучасного КПК прагнули відновити довіру до органів правопорядку, які занадто часто і не завжди аргументовано відмовляли заявникам у початку досудового розслідування.

Ми знаємо, що практика йде іншим шляхом, але припустимо: орган досудового розслідування вирішив сумлінно вносити відомості про кожну заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань — чи має це стати проблемою слідчого? На нашу думку — ні, адже знову наступатимемо на ті ж граблі: слідчий фільтруватиме заяви, кваліфікуючи їх як звернення громадян, листи-інформування тощо. Завдання слідчого — здійснювати якісне досудове розслідування, завдання його менеджера — забезпечити належні умови для цього, це саме стосується і адекватного навантаження.

Отже, що можна зробити: стандартизувати процес реєстрації кримінальних проваджень та визначити слідчого-реєстратора, який по суті не проводитиме досудове розслідування, а лише реєструватиме всі повідомлення про злочин, визначатиме їхні категорії, здійснюватиме первинні необхідні процедури.

Якщо Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ пропонуєзакривати кримінальні провадження, розпочаті на «пустих» повідомленнях про кримінальні правопорушення, то чому б це не робити відповідному працівнику за стандартизованою процедурою. [Цитата: Отже, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.]

Тобто прийняв, вніс відомості, категоризував, закрив чи передав за підслідністю. До речі, подібну практику мають естонські поліцейські, які зазначали про певний прогрес в ефективності розслідування та про ефект розвантаження слідчих на користь практичної роботи проти бюрократичної.

Наступним етапом може бути управління сетами кримінальних проваджень, на які немає ресурсів для повноцінного розслідування. За нашими спостереженнями, слідчий спроможний одночасно здійснювати ефективне розслідування в середньому у 3-5 кримінальних провадженнях; якщо проваджень понад 100, то весь робочий час піде на бюрократичні процедури: контроль строків досудового розслідування; заповнення відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань; розгляд клопотань учасників кримінальних проваджень; складання планів, звітів, довідок тощо. Розслідування, у кращому разі, матиме фрагментарний та поверховий характер.

Таким чином, задля ефективного досудового розслідування в роботі у слідчого мають бути лише ті кримінальні провадження, де він справді проводитиме розслідування, решта могла б бути під управлінням відповідного підрозділу, який би вів їхній облік, визначав черговість до передачі в розслідування, перевіряв на можливість об'єднання з іншими провадженнями за наявності підстав, вирішував питання про передачу за підслідністю, складав мінімальний перелік слідчих дій, які необхідно здійснити для вирішення питання про доцільність подальшого досудового розслідування або обґрунтованого закриття. За такої організації ясно уявляється система ключових показників ефективності (КРІ) підрозділу з управління кримінальними провадженнями — кількість опрацьованих справ та прийнятих рішень. Так само легко можна було б відслідкувати й ефективність слідчих підрозділів, адже статистичні дані не були б засміченні провадженнями, що не взято в роботу.

До речі, в спортивному менеджменті давно зрозуміли, що у спільній меті для всієї команди виграти матч, кубок, чемпіонат кожен має робити свій індивідуальний та унікальний внесок у її досягнення: захисник блокує атаку суперника, півзахисник створює умови для розвитку атаки, а нападник забиває м'яч. В органах досудового розслідування ж уявляється так, що кожен гравець команди намагається забити м'яч.

Видатний американський управлінець Джон Доер у своїй книзі «Міряй важливе. Проста ідея зростання вдесятеро» навів приклад з управління результативністю уявної футбольної команди: ключовим для успіху є не лише розвиток атаки, але й захист, який успішно блокує проходження команди суперника на полі.

Описавши наявні процеси, впорядкувавши та систематизувавши процедури, переглянувши розподіл праці, можна зробити кримінальну юстицію ефективнішою на сотні відсотків.

Детективи НАБУ
Тарас Філоненко і Денис Гюльмагомєдов
спеціально для JustTalk