Якими б необхідними та суворими не були обмежувальні заходи, яких вживають держави для протидії COVID-19, вони мають бути пропорційними та тимчасовими. Саме такий заклик ліг в основу звернення Генерального секретаря Ради Європи до країн-учасниць.
Пандемія коронавірусу охопила майже весь світ і стала справжнім викликом для демократичних спільнот. Уряди не мають ані чітких алгоритмів дій, ані розуміння того, які заходи задля захисту населення будуть ефективними, а які — ні. Цей стан невизначеності і дій наосліп може мати руйнівні наслідки для демократичного устрою багатьох країн. А вони, на відміну від тоталітарних режимів, усе ж досі намагаються утримати хиткий баланс між індивідуальними правами людини та інтересами суспільства у цей непростий час.
Швидке поширення вірусу та необхідність оперативного реагування вже призвели до одночасного відступу від зобов'язань за ЄКПЛ безпрецедентної кількості країн.Серед них Латвія, Румунія, Естонія, Македонія та інші. Водночас заходи, яких вживають у більшості з них, за словами речника Генерального секретаря РЄ, можуть цілком охоплюватися їхніми позитивними зобов'язаннями за Конвенцією, а така масова дерогація (відступ від положень Конвенції) може створити необґрунтовану та непотрібну паніку.
Україна поки що не заявила про дерогацію положень ЄКПЛ у порядку, передбаченому ст. 15 цього документу. Попри це ми вже майже місяць живемо у стані повного локдауну як з економічної точки зору, так і з точки зору права. Усі обмеження, запроваджені за цей час, мають сумнівну правову природу з погляду дотримання Конституції, а пропорційність таких обмежень обґрунтовується лише киванням у бік інших країн-сусідів із сумнішою статистикою жертв COVID-19. Відступ від зобов'язань за Конвенцією не врятує Україну від позовів, позаяк Європейський суд з прав людини все одно розглядатиме справи й опосередковано даватиме оцінку вжитим заходам, їхній пропорційності та обґрунтованості такого відступу.
Щоб мінімізувати негативні наслідки пандемії, Рада Європи розробила низку рекомендацій, які мають стати дороговказами для країн у їхній боротьбі з кризою.
Верховенство права та демократія
Принцип верховенства права залишається непорушним навіть у ці складні часи. Попри будь-які загрози, дії та рішення держави мають бути законними і відповідати Конституції та міжнародним стандартам. А в окремих випадках підлягати конституційному контролю.
Заходи, яких вживають держави, повинні мати чітко визначені часові межі. Тимчасовість стосується як заходів з обмежень прав і свобод, так і кроків щодо розширення певних повноважень органів влади, необхідних для ефективного та швидкого реагування на загрозу.
Дії держави мають бути пропорційними меті та необхідними у демократичному суспільстві. Кожне рішення має відповідати поставленій меті, при цьому забезпечуючи мінімально необхідну зміну звичних правил і демократичних процедур.
Так, наприклад, президент Болгарії ветував обмеження, проголосовані парламентом в умовах надзвичайного стану, як такі, що є «до межі суворими» і становлять загрозу громадянським правам і свободам. Водночас у сусідній Угорщині очільник уряду пропонував позбавити мерів міст їхніх критично важливих повноважень для швидкого реагування в період надзвичайного стану та запровадити кримінальну відповідальність за поширення неправдивої інформації, яка перешкоджає успіхам у боротьбі з вірусом.
Очевидно, що пандемія стала серйозним випробуванням для засадничих принципів демократії — принципу поділу влади та системи стримувань і противаг між її гілками.
Уряд має діяти швидко та ефективно, а законодавчий орган має сприяти йому шляхом ухвалення необхідного законодавчого регулювання. Водночас у зв'язку з можливим розширенням звичних повноважень виконавчої влади парламент має пильнувати його дії та стримувати у прийнятті неправомірних і необґрунтованих рішень. Один з найбільших тягарів лягає на судову владу — особливо на суди, уповноважені здійснювати конституційний контроль. Саме вони мають перевіряти найсуворіші обмеження прав і свобод, запроваджені «надзвичайним» законодавством.
Стандарти прав людини
Європейська конвенція визначає абсолют — право на гідність у найширшому розумінні. Всі ж інші права можуть бути обмежені тією чи іншою мірою задля виконання державою взятих на себе позитивних зобов'язань. Тому для випадків обмеження інших прав Конвенція та практика її застосування визначили необхідні мінімальні стандарти. Особливого значення вони набувають в умовах потреби швидко реагувати на пандемію.
Держави мають подбати про забезпечення належного рівня медичної допомоги тим, хто перебуває під її контролем у місцях несвободи — від пенітенціарних установ до новоутворених спеціальних місць карантинної ізоляції у зв'язку з COVID-19. Це вимагає як забезпечення необхідними засобами індивідуального захисту осіб, так і безперешкодний доступ до таких установ представників незалежних моніторингових інституцій. Особливу увагу держава має звернути на забезпечення рівного доступу до медичної допомоги для так званих вразливих груп населення: людей похилого віку, людей з інвалідністю, тяжко хворих. Окрім того, ще раніше Генеральний секретар закликала адміністрації пенітенціарних установ і всі органи влади прагнути до застосування альтернативних позбавленню волі заходів, особливо в разі переповненості в'язниць.
Хоча Конвенція і встановлює винятки, що стосуються обмеження права на свободу і особисту недоторканість (затримання задля запобігання поширенню інфекційних захворювань), держави мають заздалегідь подбати про належне законодавче підґрунтя та здійснити належний аналіз того, чи можливо застосувати альтернативні м'якші заходи, ніж обмеження особистої свободи.
Посилених обмежень зазнають і головні орієнтири демократичних суспільств — право на повагу до приватного життя, свободу совісті і релігії, свободу зібрань. Суворі кримінальні санкції мають підлягати не менш суворому судовому контролю. А країни мають діяти так, щоб утримувати справедливий баланс між примусом та превентивними заходами.
Звісно, відступ від зобов'язань за Конвенцією може розширити спектр заходів для боротьби з пандемією. Разом з тим, непорушними мають залишитися: заборона щодо тримання під вартою без достатніх правових підстав, процесуальні гарантії для затриманих, зокрема право на захист, принцип презумпції невинуватості, а також заборона будь-яких дій, якіпідривають та підважують незалежність суду та суддів.
Країни мають дуже помірковано ставитися до обмежень прав на свободу вираження поглядів та доступу до інформації. Офіційні комунікації не можуть ставати єдиним джерелом інформації. Фахівці, медики, громадськість повинні мати можливість критикувати дії держави. Саме тому непересічну роль сьогодні відіграють ЗМІ, які несутьособливу відповідальність за надання своєчасної, точної та достовірної інформації. Журналісти мають дотримуватися найвищих професійних та етичних стандартів. А поширенню дезінформації найкраще протидіяти державними інформаційними кампаніями.
Одним з інструментів у боротьбі з COVID-19 стали нові технології доступу та обробки персональних даних. Держави повинні стримано використовувати такі технологічні рішення, врівноважуючи їх із принципом поваги до приватності, і керуватися при цьому вимогами пропорційності та обґрунтованої неможливості досягнути цілей меншими втручаннями.
Сувора ізоляція сприяє також збільшенню рівня домашнього, сексуального та ґендерно зумовленого насильства. Державам треба докласти максимальних зусиль для захисту жертв насильницьких злочинів і злочинів торгівлі людьми. Влада має бути проактивною у виявленні нових форм злочинної діяльності, які з'явились у зв'язку з пандемією. Це потребує також максимальної згуртованості органів системи кримінальної юстиції для протидії таким злочинам.
_________
Ці рекомендації є неабияк актуальними для України. Суворі обмежувальні заходи, яких вжив український уряд (обмеження пересування, непропорційна адміністративна відповідальність, використання програм для відстежування геолокації тощо), ймовірно, стануть предметом розгляду в Європейському суді з прав людини. А кожне наступне невиважене рішення влади вдарятиме ще більше по слабких державних інституціях.
Що потрібно зробити вже зараз — це повернути Україну в правове поле. Передовсім переглянути прийняті рішення на предмет законності і конституційності, проаналізувати їхню ефективність і співмірність із загрозою та зважити ризики на майбутнє. Історія з вірусом може повторитися, але країна повинна вже зараз виробити чіткий правовий порядок реагування, який не суперечитиме національному законодавству і міжнародним зобов'язанням. А запроваджувати ті чи інші обмежувальні заходи варто одночасно з розробкою детальних алгоритмів застосування та сценаріїв для органів, на які покладається контроль за їхнім дотриманням. Особливо це стосується органів правопорядку.
Треба пам'ятати, що ні Конвенція, ні Конституція не перешкоджають державі ефективно реагувати на загрози, пов'язані з пандемією. Вони лише окреслюють ті червоні лінії, яких держава не може перетинати, щоб не завдати собі та своїм інституціям, а особливо людям значно більшої шкоди, ніж та, яку може завдати вірус COVID-19.
Якщо Україна все ж звернеться до Генерального секретаря з повідомленням про відступ від зобов'язань, їй доведеться дуже ретельно і обережно підійти до обґрунтування необхідності такого відступу та вжитих заходів. А обґрунтованість рішень для української влади, вочевидь, уже давно є слабким місцем.
Юристка Марія Лисенко,
спеціально для JustTalk
Повний текст рекомендацій шукайте тут:
