Ситуація на Чернігівщині викликає серйозне занепокоєння, адже від діяльності ключових компаній залежить стабільність регіону, наповнення бюджету, робочі місця та забезпечення тисяч родин в умовах повномасштабної російської агресії на території України.

Борис Приходько відомий своєю скандальною кар'єрою ще з часів правління Януковича. У 2014 році його ім'я фігурувало у кримінальному провадженні про розкрадання 2 мільярдів гривень з Аграрного фонду, які зникли через «Брокбізнесбанк» Сергія Курченка – наближеного до «Сім'ї». За ці махінації Приходьку загрожувало 12 років ув'язнення, але завдяки зв'язкам та маніпуляціям у судах справу було затягнуто. Пізніше він уникнув відповідальності, здобувши депутатський мандат від Прилуцького округу.

На Чернігівщині Борис Приходько став символом свавілля та незаконного тиску. Його дії не обмежуються лише агропідприємствами – під його впливом опинилися й інші успішні компанії регіону, які працюють чесно, сплачують податки і забезпечують громаду робочими місцями.

У зверненні йдеться про систематичні спроби з боку Приходька та пов'язаних з ним структур рейдерським шляхом захопити підприємства, паралізувати їх роботу, арештувати рахунки та майно. Подібні дії в час війни є неприпустимими, адже кожна копійка з податків – це підтримка армії та тилу. Натомість зловживання Приходька несуть загрозу не лише економічній стабільності регіону, але й життю тисяч людей, які залежать від цих підприємств.

Не менш тривожним є вплив Приходька на Чернігівський апеляційний суд, де сумнівні рішення виносять одні й ті самі судді – Микола Оседач, Валентина Антипець та Валерій Заболотний. Їх неодноразово звинувачували у затягуванні гучних справ, знятті відповідальності з убивць та хабарників і, навпаки, у неправомірному переслідуванні «неугодних».

Зокрема, саме це суддівське «тріо» ухвалило абсурдне рішення щодо власника підприємства «Пожмашина» Олега Аверʼянова, яке викликало резонанс у суспільстві, адже компанія є крупним роботодавцем та великим платником податків у Чернігівській області. І таке рішення суддів фактично направлено на знищення підприємства, що в умовах війни є неприпустимим, бо тисяча працівників ризикують залишитись без роботи.