Ситуація в Білорусі зрикошетила в Україну. Жорстоке придушення протестів змушують задуматись щодо реалій вуличної політики в Україні. А скандал, з ймовірною спецоперацію українських спецслужб ставлять питання, щодо кондиції українських силовиків. Починаючи з 2001 року українська влада має рахуватися з думкою активної меншості, що виходить на протести. З цим зіштовхувались Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Віктор Янукович та Петро Порошенко. В свою чергу, президент Володимир Зеленський відносно недавно почав усвідомлювати значення силових структур, що знаходяться в його підпорядкуванні.

Першим формальним сигналом, що президент хоче контролювати силовиків була спроба підпорядкувати Національну гвардію. Проте законопроект, що визначався як невідкладний, вже рік лежить у Верховній Раді без руху.

Далі було призначення Івана Баканова головою СБУ. Ймовірно, заява президента Зеленського, що він знає про обсяги і джерела фінансування партії «Опозиційна платформа — За життя» і телеканалів ґрунтуються на матеріалах спецслужб. Минув рік і про обіцяну «дуже гучну історію» вже нічого не чути.

Осінь 2019-го та зима 2020-го промайнула у мітингах проти розведення військ та судів стосовно «справи Шеремета». Сьогодні зрозуміло, що справа розвалюється, а більшість доказів є опосередкованими. Однак, важливими є твердження заступником міністра внутрішніх справ Антоном Геращенком, що понад 10 співробітників СБУ перевіряться на предмет причетності до організації вбивства Павла Шеремета.

Затримання генерал-майора Валерія Шайтанова, не закритий бізнес Івана Баканова та його оперативна діяльність на дні народження Григорія Суркіса нівелювали СБУ до декоративної установи. Хоча всі президенти України опирались саме на СБУ, а не МВС, а відповідно не хотіли реформувати «головну спецслужбу країни».

Відповідно, починаючи з 2019 року, Міністерство внутрішніх справ на чолі з Арсеном Аваковим починає зміцнюватись. Першим сигналом був законопроект № 2412 «Про розвідку» згідно, якому нацгвардія отримувала можливість ведення розвідувальних дій, що означає можливість проведення оперативно-розшукових дій силами самої нацгвардії без залучення поліції. Про небезпеку цієї ініціативи говорив Центр протидії корупції. На сьогодні у проекті Закону «Про розвідку» 2412-д (14.07.2020) здійснювати розвідку може Служба зовнішньої розвідки України, розвідувальний орган Міністерства оборони України та прикордонники (нині підпорядковані МВС).

У лютому 2020 року Департамент стратегічних розслідувань Івано-Франківської обласної поліції звернувся з листом до глави єврейської громади Коломиї Якова Заліщікеру з проханням надати особисті данні членів громади. Варто підкреслити, що подібну інформацію про представників національних та релігійних менш в Україні збирає Департамент захисту національної державності (Департамент «Т»), але робить це не через надсилання листів, а проводячи зустрічі з найбільш активними представниками меншин. У травні Центр протидії корупції виявив, що у березні в Національній поліції створили Департамент захисту інтересів суспільства і держави. Пізніше МВС підтвердило утворення департаменту, що своїм функціями фактично дублює аналогічний департамент в СБУ.

Окрім цього, що новий департамент в МВС нагадує головне управління по протидії екстремізму МВС Російської Федерації, більш відомої під назвою Центр «Є». Пізніше з'явилась інформація, що згаданий департамент МВС України буде контролювати вибори.

У жовтні Україну чекають вибори до місцевих рад. Голова Служби зовнішньої розвідки Валерій Кондратюк стверджує, що Росія буде вже проводить активні дії по дестабілізації політичного життя. Однак, щоб протидіяти цьому Україна має не тільки знати (читай – розвідати), а й вміти протидіяти, тобто залучати формальні та неформальні силові структури, що в умовах міжвідомчої конкуренції не можливе.

Справа «вагнерівців» є свідоцтвом не керованості українських спецслужб та кадрового хаосу. За останній рік тричі змінився голова розвідки, а один з колишніх очільників розвідки став радником Арсена Авакова. Єдиного силовика, який керує МВС з 2014 року.

Варто сподіватися, що параноя, дезінформація і терористичні замахи не позбавлять президента та його радників, керівників силових і розвідувальних органів холодного розуму та тверезої оцінки реальності. Росія може собі дозволити на боротьбу веж, але конкуренція на печерських пагорбах закінчується дуже погано передусім для Києва.