У ЗМІ широко обговорюють новину, що папа Франциск визнав «гомосексуальні шлюби». Декілька тижнів тому обговорювали іншу «шок» новину, папа Франциск ствердив, що секс і сексуальність – це не табу, а дар Божий, який було дано людині для любові та створення нового життя.

Обидві новини є банальними і нічого нового не вносять та не замінують віровчення Католицької церкви. Почну з приємного, декілька слів про секс. Нагадаю, що християни визнають єдність тіла і души, а не їх протиставлення та боротьбу. Християни говорять про аскетизм, але самообмеження не метою християн – це лише метод. Секс і сексуальність є інтегральною частиною людської особистості. Християни мають право на отримання задоволення від їжі та сексу бо це прояв нашої людяності, нашого тіла. Нагадаю, що гностики (вчення І – ІІІ ст.. н.е.), а пізніше ряд інших християнських секст та єресей стверджували, що тіло є джерелом гріха. Отож, християни мають право на задоволення і це нормально, не нормально коли задоволення стає самоціллю.

Через місяць, Папа розповів, що гомосексуальні особи мають право перебувати в родині, вони є дітьми Божими, мають право до родини; Нікого не можна виключити з родини або зробити його життя нестерпним через це; Те, що ми маємо зробити, це закон про цивільні зв'язки, вони мають право бути захищеними законом.

Папа Франциск вправний єзуїт і підійшов до проблеми легалізації гомосексуальних стосунків томістично. Тобто, будь-яке суспільне явище має регулюватися правом. Право встановлюється Богом і світською владою, в ідеалі світський закон має ґрунтуватися на Божественному. (Читайте детально, що таке природне право і його джерела). Проте, найгіршою для суспільства є ситуація коли існують явище, що не регулюються законами. Томістично-аристотильська теза говорить, що поганий закон краще за відсутність закону. (кому цікаво почитайте про звичаєве право та варварів, які прийняли римське право).

Відповідно, Папа – як душпастер розуміє реальність цього світу і будучи вразливий на потреби найбільш знедолених цього світу — пропонує вихід, який вже діє у західному світі – цивільні партнерства для осіб однієї статті. Папа не змінив вчення (закони) Церкви, як написали деякі ЗМІ. Шлюб – це союз (біологічних) чоловіка і жінки, як був так і залишився згідно з вченням Католицької Церкви. Висловлювання Франциска цілком у дусі римського права. Існує явище одностатевих союзів і воно має бути врегульованим не дивлячись на наші морально-етичні або релігійні переконання. В римському праві шлюб розглядався, як цивільна угода двох рівноправних сторін. В Дигестах Юстиніана існував розділ про продаж рабів, який нині не актуальний саме через морально-етичні переконання. Однак, в сучасному світі існує рабство, але формально-юридично воно поза законом. Важливо підкреслити, що шлюбом ми називаємо союз чоловіка і жінки, а партнерський союз може бути укладений будь-яким, але в обох випадках виникають родини, бо сім'я (родина) є універсальною формою міжособистісних стосунків. Навіть, монастирське життя за формальними та символічними ознаками пригадує сімейно-шлюбні відносини..

Іншим цікавим прикладом є заборона смертної кари. На сьогодні католицька церква стверджує, що смертна кара не може бути засобом покарання злочинця. Проте, 100 років тому смертна кара допускалась і вважалась допустимою при покаранні злочинців, що ж сталось? Економічний та соціальний розвиток західного суспільство уможливив втілити ідеали гуманізму на практиці – релігійно-етично ідея «життя людини є найціннішим даром» можна втілити, а не тільки декларувати.