Інша сторона, мова ненависті та гуманізм
За президента Володимира Зеленського Україна не здійснила різкого або поступального розвороту у бік Росії, максимум, що відбувся – це зниження войовничої риторики, яка панувала за Петра Порошенка. За епохи Гетьманату будь-які дії можновладців виправдовувались фразою «Путін нападе» та «так треба, бо у нас війна!».
Проте, розмивання образу ворога є шкідливим не тільки для суспільства, але і для морального духу армії. Кандидати у президенти Зеленський не розумів різниці між «повстанцями», «сепаратистами» та російськими військами — описуючи конфлікт на Донбасі. Президент Зеленський систематично та свідомо вживає термін «інша сторона». На сьогодні словосполучення «інша сторона» починає функціонувати серед український чиновників та політичних коментаторів, як таке, що може описувати природу та сутність конфлікту на Донбасі.
Олексій Резніков, віце-прем'єр-міністр та міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, вважає, що за порушення перемир'я відповідають звичайні бійці, що сидять в окопах ( він говорить про живих людей, які виходить не мають командирів або їм не підпорядковуються ? – читай не вороги і вбивці медиків та цивільних громадян, а такі ж самі люди, які можуть помилятися).
Віктор Андрусів, виконавчий директор аналітичного центру «Український інститут майбутнього», пояснює, що про припинення вогню можна домовитись та вести перемовини виключно із тим хто веде стрільбу з тієї сторони, хоча стороною конфлікту є Росія. Читай: на низовому рівні ми можемо і маємо домовитись з іншою стороною, бо окопна правда однакова по обидві сторони фронту.
Показовим є твердження Леніда Кравчука: " . . . Бо на тому боці є багато людей, які прийшли не просто воювати, а прийшли заробити гроші. Там є багато людей, які прийшли не з добрими намірами і не з доброю духовністю, і управляти ними... Багато хто думає, наче Путін сказав і вони зразу "слушаюсь!" і припинили стріляти."
Головною метою Кремля є перетворення україно-російської війни на Донбасі у внутрішньо український конфлікт – це єдина і головна мета Володимира Путіна. Київ та президент Зеленський – це розуміють, а їх першим кроком у цьому напрямку є гуманізація ворога через застосування таких ефімізмів, як "та сторона" "там наші люди".
На жаль, у світі постправди ми забуваємо банальні істини, що назви предметів мають відповідати предметам, а наше вміння правильно назвати явище або предмет означає, що ми їх пізнаємо і упорядковуємо.
Відповідно дивує розчарування Києва, який наївно сподівався, що "вагнерівців" буде видано до України, а не "іншій стороні". Нагадаю, що "вагнерівці" це прості знедолені чоловіки, яких патріархальне суспільство змусило продавати своє вміння вбивати, вони просто надавали послуги. Ми ж не осуджуємо повій. Більше, толерантний "новояз" вимагає називати проституток — працівниками у сфери надання сексуальних послуг, відповідно та сторона вирішила не карати військових найманців, а передати їх іншій стороні, бо бідні хлопці і так стигматизувані, а в Україні їх зустріне мова ненависті та не розуміння їх життєвого вибору, адже вони просто надавали послуги по вбивству інших людей.
