«Ніколи не кажи ніколи» — саме так називається американський фільм 1983 року про англійського суперагента Джеймса Бонда. Саме така ситуація складається зараз у всьому світі, в тому числі в Україні, у зв'язку з таким незвичним терміном «коронавірус», який, на жаль, із вражаючою швидкістю увійшов у всі мови і діалекти світу. Ще рік тому ніхто і близько уявити собі не міг про те, які безпрецедентно обмежувальні заходи будуть вжиті на планеті Земля у третьому тисячолітті — не через пришестя прибульців, не через природні катаклізми, і навіть не через термоядерну чи іншу руйнівну зброю. На перший погляд — це просто захворювання, інфекція, вірус. І простий пересічний громадянин Європи, Азії, Америки чи будь-якої іншої частини світу і в страшному сні не міг собі уявити, які жахливі наслідки можуть очікувати людство. Ніколи не кажи ніколи — і тут вже без лапок...

Що ж очікує нас з вами, дорогі мої співвітчизники? Так, насамперед — важливо залишатися Людьми. Адже паніка, хаос і зневіра — далеко не найкращі супутники у цій непростій ситуації. З другого боку — це шанс для всіх нас переосмислити надзвичайно важливі, а нерідко — визначальні речі як для життя окремої людини, так і нації та держави в цілому. Насправді, у світі нічого не відбувається просто так — закон збереження енергії ніхто не відміняв. І якщо сьогодні людство бездумно забруднює планету шкідливими відходами, по-варварськи знищує ліси, ріки, озера, природні ресурси, слід розуміти, що завтра прийде розплата. В тій чи іншій формі, однак зворотній удар буде неминучим. І якщо сьогодні на Поліссі в погоні за швидкою наживою через згубний видобуток бурштину в лічені дні окремі «представники фауни» ставали мільйонерами, то завтра там зникали водоносні горизонти, а на місці лісів і родючих полів залишалася «місячна поверхня». І якщо сьогодні в Карпатах вже інші «представники фауни» ставали мільйонерами, то завтра на опустілих горах і пагорбах вирували повені і грязьові потоки, які «добивали» все те живе, що не встиг знищити «володар світу». І якщо сьогодні на атомній електростанції комусь захотілося до чергової «річниці свята» провести ризикований експеримент, то завтра мільйони гектарів стають непридатними і вбивчими для життя. І якщо сьогодні пересічний українець безвідповідально ставиться до того, ХТО буде керувати єдиною в світі державою для українців, то завтра цієї держави може не бути на білому світі. А, може, вже і не білому...

А тепер до сьогодення. Україна постала перед загрозою поширення пандемії коронавірусу. Як і більшість країн світу, ми вимушені вживати безпрецедентні заходи для зупинення небезпечної інфекції. Можна по-різному ставитися до президента, прем'єр-міністра, міністрів та інших важливих і не дуже важливих представників влади. Однак заходи по убезпеченню громадян нашої країни повинні стати ОБОВ'ЯЗКОВИМИ для виконання КОЖНИМ громадянином України чи іноземцем, який перебуває посеред нас. Незалежно від політичних, релігійних чи будь-яких інших переконань. Це шанс для кожного з нас зрозуміти, що ми лише тимчасові мешканці на цій Богом даній землі, і лише від згуртованих дій кожного з нас залежить, якою ця земля буде завтра. І чи буде вона завтра взагалі. Без відповідального народу не може бути самодостатньої держави! І це стосується не тільки коронавірусу. У заповненій медичними термінами інформаційній стрічці життя варто ні хвилини, ні секунди не забувати про те, що йде війна. Про те, що на Сході України ще більш руйнівний вірус «русского міра» хоче знищити нашу державу, культуру, мову, врешті — українців. Варто пам'ятати про смертельну загрозу внутрішніх ворогів, які причаїлися за депутатськими мандатами, «платформами національного примирення», миром з агресором за будь-яку ціну, прагненням задурно «спихнути» українську землю світовим і місцевим олігархам... Українець повинен бути відповідальним у всьому — у боротьбі з «китайським коронавірусом», протистоянні з московським агресором і «русским міром», у збереженні неповторної української природи, у дбайливому і щирому ставленні до близьких людей, у самовідданому служінні найкращій у світі країні — Україні!

Насправді, дуже багато залежить від кожного з нас. Never say never again — ніколи не кажи ніколи. Разом — ми сила. І тоді — все буде добре!