Експерти називають нашу війну початком ІІІ-ї світової, а дехто – навіть ІV-ю світовою. Мовляв, ІІІ-я – це холодна війна між США і Радянським Союзом. Всі ці трактування мають право на життя, але мені видається, що агресія Росії в 2014 році і широкомасштабне вторгнення в 2022-му скоріш є окремою завершальною фазою попередньої війни – ІІ Світової.

Логіка невигадлива. В середині ХХ століття Захід об'єднав зусилля з одним диктатором, щоб перемогти іншого. Але в 1945 році антагоністичні розбіжності між країнами антигітлерівської коаліції ніде не поділися, тому тодішню перемогу над фашизмом можна розглядати як перемир'я, яке затягнулося на сім десятиліть. Паузи могло і не бути, якби головні гравці не обзавелися ядерною зброєю. Ця обставина тривалий час стримувала обидві сторони. Але скільки би не тривало перемир'я, воно мало закінчитися.

За цей час російська імперія знову зазнала трансформацій, але не позбулася своєї споконвічної ментальної сутності – поневолювати і вбивати. Відлік московських злочинів можна вести з ХІІІ чи навіть ХІІ століть, історики не дадуть збрехати. Тому, як би цинічно це не звучало, нічого несподіваного в Бучі, Ірпені, Гостомелі та інших окупованих населених пунктах не сталося. Звірства російської армії були прогнозованими і очікуваними. Як тільки ворог зрозумів, що лояльності з боку цивільного населення їм не бачити, маски були зірвані.

Нині вперше за багато століть українці зі всіх регіонів нашої Батьківщини воюють за свою країну, а не в складі інших держав чи імперій. Можливо, це стане вирішальним фактором у прикінцевій битві ІІ Світової війни. Україна, виборюючи свою свободу, має відіграти вирішальну роль у цьому протистоянні.

Вважаю такий пафос має право на існування. Ми не повинні сором'язливо оминати патетичні слова, визначення і формулювання, обирати менш емоційні синоніми, коли йдеться про наші звитяги. Від цього залежатиме наша самооцінка у повоєнному світі. Сподіваюся, національна велич, здобута під час війни, унеможливить наше сповзання в болото традиційних чвар, повернення до сірості і другорядності, які притаманні країнам третього світу. Адже ми зобов'язані себе проявити не лише на полі бою, а й в мирному житті.