Тільки мене приголомшили результати березневих соцопитувань, проведених Центром соціальних і маркетингових досліджень "Socis"? Бо складається враження, що наша інтелектуальна спільнота не надає особливого значення останнім рейтингам президента і його політичної сили. Нагадаю, якби вибори відбулися приблизно наприкінці минулого місяця, за Зеленського проголосувало б 40,4% опитаних, а за «Слугу народу» – 31,5%. Маємо електоральні настрої під час карантину. Не дивлячись на специфічність дистанційного опитування, промовисті цифри, чи не так?

Натомість опозиційні ЗМІ продовжують говорити про подальше падіння рейтингу президента, маючи на увазі славнозвісні 73%, але роблять це якось сором'язливо, в контексті інших подій, особливо не наголошуючи на нинішніх уподобаннях електорату. Зрозуміло, журналісти прекрасно усвідомлюють, що нинішній рейтинг довіри до некомпетентної влади кричить криком про освітньо-інтелектуальний рівень переважної більшості наших співвітчизників.

Отже, за рік нічого не змінилося і не могло змінитися. Плебс невиліковний за визначенням. Він не усвідомлює катастрофічних провалів зеленої команди у всіх сферах державного управління. Навіть визнаючи прорахунки влади в окремих сферах (не беремо до уваги зовнішню політику чи інші недосяжні матерії), пересічний обиватель не асоціює їх безпосередньо із Зеленським та його політичною силою. Одним словом, безнадія.

Більше того, нинішні 40,4% свідчать не про падіння, а про зростання рейтингу президента! Проста математика: у першому турі виборів 2019 року, коли в бюлетені були присутні лідери основних політичних сил, Зеленський набрав лише 30%. Саме з цією цифрою треба порівнювати нинішні результати соціологічних опитувань і подальші замірювання. Але публічно говорять про цей аспект лише поодинокі експерти та представники ЗМІ.

Політики теж вдають, що не помічають печерного невігластва обивателя. Представники «Європейської солідарності», «Голосу» та інших так званих національно-демократичних сил повторюють мантру про оману виборця, яка вже нібито розвіялася, але українцям поки соромно визнавати свою помилку. Звичайно, не будуть же політики говорити про дурість українського народу напередодні можливих дострокових виборів.

Наостанок залишилося з'ясувати, де проходить межа обивательської інфантильності, за якою можливе хоча б часткове прозріння і визнання власної дурості? Карантин колись закінчиться і пересічний громадянин сповна відчує наслідки свого вибору, опинившись без роботи, соціального захисту тощо. Чи то будуть наслідки коронавірусу?