Серед новин, котрі щомиті падають на голову кожного споживача інформації, трапляються особливі – їх «не помічають» нині, але вони звістують про ті глобальні проблеми, які чигають на нас завтра. Власне, про одну таку новину й волію повідати. Як передали ЗМІ, недавні раптові зливи в ОАЕ та Саудівській Аравії викликали повінь, до якої місцеві жителі виявились цілковито неготовими. Адже протягом минулих тисячоліть історії людства в цьому регіоні Землі в липні спека трималась у межах 60 – 70 градусів з позначкою «плюс», а про опади й чути не було.

Та річ у тім, що арабські шейхи давно й потужно фінансували технології штучного виклику дощів. І ось нарешті світ побачив результат прикладних досліджень, оплачених ними. В ОАЕ опанували методику гарантованого провокування дощу за допомогою дронів. Суть її в тому, щоби посилати з цих літаючих пристроїв електричні розряди в хмари, щоби ті врешті-решт зібралися на дощ. Але, як бачимо, переборщили з тими обстрілами. Опадів випало стільки, що це викликало локальний потоп…

Втім, не лише на Аравійському півострові бавляться в такі небезпечні ігри з природою. Ще раніше в США й Росії для виклику дощу стріляли по хмарах спеціальними капсулами з йодованим сріблом. Стріляли, звісно, навмання. Але дечого таки домоглися. Зафіксовано, як нерідко після того чи іншого влучного пострілу справді починало накрапати…

До речі, росіяни таким способом забезпечують сонячну погоду над Москвою під час військового параду 9 травня. Тобто якщо за прогнозом на цей день обіцяють зливи, вони «змушують» хмари розрядитися дощем напередодні. Або ж розганяють їх сумішшю рідинного азоту, спеціального реагенту (в порошковій формі) та твердого вуглецю.

Проте згідно з відомим законом збереження матерії ніщо нізвідки не виникає і нікуди не зникає. Себто коли в одній країні за ясного дня штучно викликають дощ, то, отже, порушують певний природний баланс в атмосфері. Й тоді, скажімо, на сусідній із нею території дощ, на який там, можливо, очікували- сподівалися, вже не піде. А над землями, на які хмари вимушено пересунулися, вдарить така гроза, яка викличе повінь. Якщо так нахабно втручатись у природу, то наслідки цього спрогнозувати неможливо. А якщо точніше – то варто очікувати кари небесної.

Та, схоже, «сильні світу цього» на те не зважають. Бо нарешті через застосування дронів навчилися змушувати хмари рухатися в потрібному керунку. Нині ці досягнення – лише на експериментальній стадії. Але, мабуть, недалеко той час, коли провідні держави, яким під силу використання таких технологій, почнуть перетягувати «небесні води» – кожна на свій бік… А що означатимуть такі можливості з огляду на перспективи настання «водного голоду» на Землі, неважко здогадатися.

Словом, людство в особі міжнародних організацій вже нині має готуватись до важких перемовин для упорядкування використовування природних водних ресурсів, розташованих в атмосфері Землі. Особливо з огляду на те, що більшість країн не має надійної системи захисту власного повітряного простору. Досить нагадати, що в Україні системою ППО забезпечена лише Київська область зі столицею. Ця «державна таємниця» відома навіть В. Жириновському, котрий час від часу закликає ЗС РФ, зокрема чільників бойової авіації завдати бомбових ударів по українських містах-«мільйонниках", не захищених згори.

Але розподіляючи у близькому майбутньому сконцентровану в повітрі воду, світові лідери мали б не повторювати сумного досвіду встановлення квот на виловлювання риби, морепродуктів у світових океанах та морях. Аби не повторилося, скажімо, такого, що, приміром, РФ, яку визнано єдиним спадкоємцем СРСР, машинально успадкувала всі квоти на те, які мав Радянський Союз. Отже, про український риболовний флот у світових океанах ніхто вже й не чує…

Інакше кажучи, технологія, продемонстрована ОАЕ, яку там розробили разом з британським університетом Редінга, схоже, випередила всі сучасні геополітичні наративи. На Землі немає єдиного світового уряду, який би взяв під свій контроль те, що назріває на планеті, – перерозподіл водних ресурсів, доступних усім, який би регулював ту справу за справедливим принципом. У будь-якому разі сучасні світові міждержавні об'єднання демонструють нездатність до єдиної стратегії. Наприклад, Євросоюз під час коронавірусу виявися абсолютно неготовим до кризи й продемонстрував не єдність, а роздробленість країн-учасників.

Держави ОПЕК теж занадто заклопотані власним збагаченням та видобутком ресурсів, ніж єдиною політикою. Тому штучні виклики дощів несуть загрозу, яку можна порівняти з винаходом ядерної зброї. Адже більш розвинуті країни, опанувавши ті технології, модернізувавши власні збройні сили, забезпечуватимуть своє населення водними ресурсами з хмар за рахунок країн третього світу. Тобто багаті ставатимуть ще багатшими. Натомість бідні – приречені на вимирання.

А головне – хоча нині вже стало трендом застерігати про глобальні кліматичні зміни на планеті, ніхто із відповідальних осіб міжнародного рівня, схоже, й не замислюється над тим, що буде з Землею та життям на ній після такого масового людського втручання у природний баланс водних ресурсів в її атмосфері, маленький взірець якого продемонстрували недавно на Аравійському півострові.