Вчера колєґа мій, шо ми з ним з дітинства сі знаєм, мав пригоду. Звати го Марко Манюня. Но бо він такій є. Два метри з чубком, курва, а на запорожцю їздит, на заднім сидзеню, бо сі не вмішчає на перЕді. Їхав він си спокійно вулицьов, файно докола, снігу намело, на дорозі лід, як завше, пішоходи посерид дороги ходєт і собакі табунами, бо си сиксуальний день устроїли. Тротуарів нима, там самі сніжні кучугури, які срані сантехніки, шо рури мінєли, зарівнєти забули, і купи болота, котре потомка гордо замерзло на камінь. Тутка над'їзжєє джіп огроменний, як кіоск з будматер'ялами. І на віповскіх нумирах — АА, курва, штири див'єткі, АА, холєра ясна ! Лихо підрізає го у крило, потім здає назад, з вікна сі висовує пашча, ширинов з півлобового шкла, зачинає сі шкірити і ричєти на него :
— Чюїш, ти, на виходку, правил низнаїш, курва ? Джіпи позачергово тре пускати, бо тя роздусят, на... ! Ггггг !
Так з моїм колєґов ше си ніхто не позволєв говорити. Принаймні з живих. Но то Марко нич му ни повів, споко виліз зи свого «виходка», роздививсі пошкробане крило, потомка підойшов до авта самогубці і єднов руков викігнув го з того «кіоска». Пополокав його макітру в баюрі, шо ше ни встигла замерзнути після розкопок мєстних прокладачів рур, потомка притрусив піском з сусідної купи і акуратно поставів назад на сидзенє. А тодий илєґанцко відорвав кєрмо і святково надів тому віпови на шию. Дивлячись на заболочену пашчу віпа, на його фризуру возбуждьонного гамадріла і шнобель кольору тижневої сироїжки, мож було помислити, жи хлопови вже все зрозуміло, але як тіко Манюня відойшов від него на пару кроків, то зразу сі отворив паршивий писок джіпера і звіттам зачєли доноситисі незрозумілі звукі, схожі на рускі матюкі. Отого Марек ніґди не толерував і був змушиний сі вернути і припинити то паскуцтво, запхавши в пашчу віпови його тисічадоляровий мешт. Stefano Bemer, певне, відразу дістав атак серці від такої наглости зі сторони Марка. Настала дорогоцінна тиша. Навколо події позбиралосі купа люду. Єдні радісно аплодували всім акцийом Марка і робили си селфи на фоні віпа, одразу викладаючи тото в антернет. Єнчі вже відкручували дорожезні шиповані кулка і лого з капота. Оголосили благодійний тендир на гуртову продажу джіпа по запчястям. Віп сидів в кабіні свого шмельца, з черевиком в писку та рульом на шиї і ни ворушивсі. Лиш перилякані вочи на «циферблаті»говорили про його надзвичайно-підпєрдолений стан...
Марко скромно повтиров рукі, низько подякував, вклонившисі глядачом, сів у запорожцє і попхнув до хати з почуттьом виконаного обовізку.
Завше ваш, Яків Кутовий !