Олекса Довбуш.

Олекса Довбуш витєгнув з барсєтки на пузі чорно-чирвону візитку і нашкробав на ній пару сікрєтних рун. Потім закликав молодого з опришків:

- Йди, Митре, до Марічки, тре віднести їй туво есемеску.

Митро хопив папір, весело крикнув «ігого!» і погнав вниз додолу, до петрової стодоли.

Довбуш тим часом підключив своє ліве воко до говпро-камери Митра і вже разом з ним в онлайні переживав мандрівку до Марічки. Ось промайнув знайомий потічок, ось зелені від моху скелі. Ось... Тут Олекса мусів перервати трансляцію, бо Митрові акурат сі захтіло срати. Тонка душевна організація Довбушового організму аніраз не позволєла слухати, як крекче юний опришок. Десіть мінут, двайціт...
Через сорок хвилин Олекса відновив трансляцію і увидів на екрані шпаринку у фіртці. А в ній — як на оборі ся сушат камізельки, до болі знайомі майтки і старий марічкін самсунг.

- Так от чого я не можу до тебе сі додзвонити, дівчИно? — помислив си славний опришок,- тре бде скок на «гудок» чи «алло» зробити. Бо то встидпозор, шо моя Марусє без тіліфона ходе, до курви нендзи!

Валєрик

Зранку Олекса вмивсі гірськов росов, вдів маску бетмена, плащ бальоновий і калісони на овечім хутрі. Взув ґумакі, сказав потиху «тиґидинь-тиґидинь» та й поскакав до склепу*.
Заходе там, з усьої сили бартку* в блят* встромив, ногами на ляду вискочив і яааак заричит:

- Я — Довбуш! Олекса Довбуш! Всім тримтіти! Я страшний опришок. Кохана моя Марічка їсти хоче ДО НЕСТЯМИ*! А, коли вна голодна, мало місцє всім! Всю касу, курва, на стіл і туво шось жерти накидайте.

Олекса лупнув по столі величезнов плястіковов торбов в клітинку. Продавці зачєли пакувати в ню протерміновані кечупи і срайтасьму. Остатнє фист зденервувало опришка:

- Ви шо, курва, опше припухли? Я — брутальний розбійник! На холєру ми папір туалєтовий? Ви ше мені помади гігієнічної і ватних паличок туди впакували би! Мнєсо довай!

- Так піст же докола!- з-за ляди вигулькнув хлопака в наушніках.

Розлючений Олекса витєгнув з кєшені розкладну трембіту:

- Ану ціхо бути! Бо зараз яааак дмухну в ню, яааак збіжицця ту войско довбушове. Ніц сі не лишит зи склепу вашого!

- Валєра, ти заїбав! Лишисі вже того! Йди ліпше в мікрофон співай.

Олекса аж присів на стільниці:

- Як ти мене спізнав, Віталя?

- Йолопе, я ж твій саунд-продюсер до шляка ясного!

Аж ту зі спіжарки* виходе Гарік Корогоцкій в зелених очкулярах і каже так стурбовано:
- Да, Харчішин, зря я тєбя в тіатр прістроїл, блять!

Завше Ваш, Яків Кутовий

*бартка — якшо ви, люде, досі незнаєте шо то є, на холєру ви стіко чєсу ня читаєте?)
*блят — стільнниця, верхня частина барної стійки, кухонної мебелі.
*до нестями — пісня Марічки Яремчук
*спіжарка- підсобка
*склеп — магазин