Єдного разу жив на світі лєнін. Такий скурвисин був, шо не мож оповісти порєдними словами. Той тилипень робив всякі риволюції, страйки не з боулінґа і єнчі заміси. А ше фист як любив отой бовдур по Петерсбурґу з диривлєнов колодов напєрєвєс чи на плечих ходити по суботах. І так сі стало, жи в їдень динь в него всьо ся получило, курва.
Ґєвалюция свєґшилась ! , — ричав він штири дни, стоячи на броніпоїзді посеред Ніви-ріки. Зайняв він си два покої у Зимнім палаці, зробив з колоди табурєтку і, сидєчи на ній, приймав пішоходів з усєї Расєї. А потомка в него, курва, стрілили, ранили, хоч він і так був ранЕний на всю голову, то він довго не думав та й заштивнів. Але не вмер, бо му повіли, жи не мож вмирати вєчноживим. Положіли го за чирвоним муром, всі дотипер ходят на него сі дивіти з надійов, чи де не шчезла тота франца.
Отак, курва ! А з табуретки тої зробили тирсу, а з неї ґазету «Красная Звізда». Їдна дівчинка дуже ї любила, збирала всі номери девіт років... Жєль було їй тим сраку вітирати чи викінути, то вна зробила папйемаше, а з него б'йуст лєніна, шо був порожний всиредині. І призентувала свому дідови, шо читов лєкциї по КаПиСиСи в інституті. Дідо сі втішив, прикігнув то на роботу і зачєв в нім горівку від проректора ховати...
Зі шчоденника студента : «....На історії Каписиси на поличці став папировий лєнін. Хто низнає, лєнін — то такий кутас, шо колись носив колоду по Петерсбурґу, не будучи жадним лісорубом, курва. Так от, тотой лєнін був порожний всиредині, зрештою як і правдивий. Тамка наш пєрдольоний історик ховав горівку, скурчибик. Бо дуже тєжко му було нам повідати ті всі бздури без допінґу... А так, він перед паров заливав у пашчу двістапідисєть і міг баєрувати два рази по сорок п'єть мінут, не дивлячись на то, жи ми на задніх партах граєм преф. Заліковувавсі той икзамен тиж просто — флєжка, курва, за кафедру і трiйка в тебе...»
Нидовго той папйемашовий лєнін простояв, я вам скажу, двайціть років десь, бо студенти то такі зволочі... Взєли, курва, залєли го риволюційним ґіпсом. І помалювали в жовто-синий колір. І всьо, нима де флєшку сховати. Обідивсі професор і пішов на пинсію. Типерка ходе на мітингі і верешчит :
Слава Україні !
Бо, якби не Ненька, спивсі би та й лежєв десь в калабані, а то й
нижче на два митри !
РеSe. Не читайте, люде, Вовчик Сірий на ніч, нє ! :)
Завше ваш, Яків Кутовий.