(майже ода, люде)
Коли твоя кубіта їде у відряджиннє і то надовго, тре насолодитисі тим по повній. Бо тодий мож робіти шо хоч, курча. Перші штири дни смажена бульба або єйці з ковбасов тобі сі здают райскім єдзенєм. Мож спати в триденних скарпетах просто на кухні і з включиним тілівізором. Хляти з колєґами мож кіко хоч, головне вчасно і твирезим голосом відповідати на дзвінкі коханої. А якшо сизон охоти чи рибалкі отворений, то опше, курва, РАЙ. На роботі флєжку з начєльніком лиґнув, перетер шо до чого і гуляйвася тиждинь. Єден такій хлоп раз сі дорвав до вольного життє, то го найшли у витвирезнику чериз два тижни, але вже тодий, як дружина від родичів приїхала. Іван Пернивніс сі називав. Перепльонтав він свій під'їзд з мінтовкою і довго гримав у двері, але му так само довго ни отвирали, бо думали — може сі вспокоїт. Тодий він розбив вікно сусідови з першого п'єнтра (то він так си мислив). А оказалосі, жи то вікно дижурного по місту. Вийшли моцні хлопакі у фуражках і занесли Івана, би сі зігрів. Зачєли нотувати го, питают :
- Як фамілія твоя, хлопе ?
А той :
- Пернивніс !
Мєнт му у вухо — пєрдик, по ребрам — бздинц і каже :
- Я ті зара, курва, перну в ніс і не тіко, телипню !
Но і так товкли того Іваська допокі ни вияснили, шо го дійсно так звати. Тодий зачєли сі вибачєти. Флєжка, вогиркі, тушонка... А за два тижні дружина Іванова врешті го віднайшла, мало не чериз чирвоний хрест. А він, бідака, вже си помислив, шо все життє в мінтовці віником махає.
То сі називає так : Побий вікна мусарам — на свєтА ни будиш САМ !
Другій такій тирмінаторт мав на імє Юзик Стрімкий. Він був оленьофіл. Бо всі його кубіти були Олени. Він, навит, як сі знайомив, то напиред казав дівчині, як ї звати, від чого вна зразу танула наполовину, а другу половину то він вже топив словами, руками і добрим ділом типу квітів чи ремонту крана в кухні.
Але є і нигатив в тім всім, люде ! Бо нима кого заграти. Але нє, як в тебе є файні колєґі, тото тиж ни проблєма. Ну і роль власних рук в сиксуальній сатисфакциї ше ніхто ни відмінєв. А, як нима кому почіхати плечи, то мусиш до двирей сі шкрібати. І ніхто тя ни поґласкає по лисині зі словами :
- Телипню ти мій, француватий, на холєру'с стіко віпив вчора, ГА ?
Не зварит ті ведро кампоту з сушок на каца* і не пєрдольне пательньов у воко при теплій вечірній здибанці. А, як сі назбирало пранє і мус пральку включіти, курва, то береш в єдну руку лямпу алладіна типу лєнови, чи самсунґа, треш ї, мацяєш... Звітти появлєєсі голос коханої і покроково повідає ті всьо, шо ти мав знати вісім літ тому, коли купував тотой апАрат. А другов руков шкробаїш короткі їроґліфи на старій ґазеті, би потомка ше півтори години то розкодовувати.
А як дістают тоті канапки, величинов з чобіт сорок шестого розміру, ви би знали ? Я раз про таку забув на три дни. Прийшов колєга, зачипив ї і вна зі столу му на ногу впала, то аж три пальці сі зломили, курва !
Отож кубіта для хлопа, то як МУР межи добром, а спокусов. І тому мусєт хлопи падати перид ними на коліна при кажній оказиї. І жадних там восьмемарца, кажен день, холєра ясна ! Бо хлоп без кубіти, люде, шо кубіта без хлопа !
Завше ваш, Яків Кутовий.

Pe.Se. Дєкую Вам, люде, за то жи ви ми дєкуєте ! Бо, як дєкуєш комусь, а тамтой ті не віддєкує, то вже тодий ниправильне дєкую сі получає !
*Кац — бодун