Колись я служив в совєцкім войску. Низнаю чого, але мине там взєли биз проблєм. Певне було брак вар'ятів на той чєс, курва.
О ! Якось, перед провірков зі штабу, назначів мине комбат головним ридактором стінгазети і казов малювати тіко провду, бо в нас, курва, гласнасть, дємакратія і всякє такє. А я шо ? Сказали — то роб'ю. Малювати я ни вмів, але Пузирь, внєштатний писар батареї, колись ходив у художню школу і за п'єть пачок «Ахотнічьїх» рєзко згадов свої здібности. ("Ахотнічьї" — то такі моцні дзиґари, їх ше "смерть на болоті" називали...)
І намадзьґав Пузирь всьо, як є. Повісили'змо тоті комікси, сидимо, чекаїм гінірала з комісійов. А то понЕділок, всьо, як завше, всі з бодуна : запухші воки та тримтєчі рукі в офіцирів, днівальний літає з ґрафіном води шопітнайціть мінут. Комбат на пузирьову бабранину навит сі не дивив, так му було зле. Десь коло одинайцітої — СМІРНА !, заходе гінірал весь в дубових листях на фуражці, подививсі докола, всьо чисто-стирильно, все му сі сподобало... Ну то вони в каптьорку до камбата, по стакану спіртяґі, потім ше по їдному. Через двері чути, як нашого капітана мало взувают, шо він пити ни вміє, бо на почєтку тижнє ледво сі соває, шо солдати мусят го водов відпоювати і всякє таке. Але так по-доброму, зі співчуттям батьківскім. О ! Посиділи вни троха, виходят, а тутка гінірал врешті уздрів наш настінний шидевр... І аж позелинів від злости ! Бо Пузирь акурат описав в малюнках провдивий шопонеділковий ранок нашої батареї : ...сино-чирвоні носи офіцерів, днівальний з графіном води, чвиртка спірту з кішени старшини Шишкіна і Свєтий Квашиний Вогирок посеред б'юрка в канцилярії... Но бо дємакратія, курва, гласнасть, пєрєстройка, шо сі камуфлювати, малюєм як є , нє ? Але замісто капітанскіх пагонів, Пузирь, скурвисин, намалював чогось гініральскі, йолоп !
Гінірал тодий, як гаркне :
- Капітан, блядь !!!!!!!
— Я, таварішчь гєнєрал !
— Галовка ат магнітафона ! Іздівацца вздумал, троє сутак арєста, блядь !
— Єсть галовка, таварішчь ґєнєрал ! Тоїсть ЄСТЬ троє сутак арєста, блядь !
Скінчилосі то тим, жи Пузирю за то нич ни було, крім восьми шпіцаків з мойої сторони, комбат своє відсидів вдома, заливаючи пашчу зиленим змієм з гор'я. Мені капітан тиж вкраяв три доби "губи", але я відсидів двайціть дві, бо начальнік гауптвахти, як взнав за шо мине посадили, змусив всі заголовкі на гауптвахтенних плякатах поновити. Но бо дємакратія, ґласнасть...
Завше ваш, Яків Кутовий.