Єдного днє в моїм банєку, то значи в голові, збилосі зажиганіє і я в моменті сі опинив у вісімдисєть забутім році до нашої ери. Там де, подекуди, були живі гєнсєкі, хоч і вмирали вни з підозрілов періодичністю тАблиці Мєндєлєва. Сема школа тодий була першою всюда, але чомусь сі називала семов. І там я сі вчив. Та наука заключаласі в тому, би, сидячи в кочегарці, обіграти в триньку нашого краснознамьонного завгоспа Івана і потім цілий динь робити ВСЬО. На уроки я ходив нечасто, мене і несильно кликали, ба, навпаки тішились моєю відсутністю. Тому я сильно сі здивував, коли староста прибігла по мене в кочегарку і ЗАПРОСИЛА на комсомольскі збори, бо комсомольцем я став з третого разу моєї відсутности на прийомі у міськвно. Оказало сі, жи в нашім клясі завелись аж три фарцовшчікі і їх тре негайно засудити до розстрілу, або, принаймні, дати пожизнєнне.
Фарцовшчік на той чєс — то була така зволоч, котра привозила з траси* всяку гадость чесним совєцкім людьом, а всім іншим — джінси МАНТАНА, красовкі НАЙК з закругленим носком, кульки з цирати* з голими і вдітими кубітами, ну і наручні зеґаркі* на сім, а потомка на парканайціть мелодій.
От прихожу я на тоті збори, тамка сі позбирали всі комсомольци, чекают на ґлувного, з міськвно, котрий нас всіх тамка прийняв у тотой пєрдольоний комсомол. Заходе пан Болиголовка, весь в джінсах ріфлє, красовках адідас і з семимелодійовими зеґарками на руках, ногах і шиї. І зачинає нам цілу годину парити мОзґі про світле будущє, соціялізм, кумунізм і всяк інчі бздури*... І шо того всього не відбудецця, якшо ми не розстріляєм всіх фарцовшчиків, спикулянтів і прочіх вражескіх елємєнтав. Я послухав то чемно, тодий встаю, вибачаюсі, жи хочу сцяти і лечу по сходах в кочегарку до завгоспа. Він, акурат, в той динь програв ми вісім раз і був винуватий штири пива. Повідаю му шо до чого і, вже з ним, підоймаюсі у кляс, де відбуваласі розправа над врагами народу совєцкого.
Заходе Іван, два метра зросту, в спєцовці від тюремного кутюра, хрустит своїми мозольними пальцями з синими перстніма і каже тако тихонько :
— Чуєш, ти, комсомольцю засраний, а не пішов би ти в сторону Кропивника набосо, за правим поворотом на Локіть повиртаїш вліво, триста митрів, потомка коло баби Оси направо і до самого кінцє... а вже після указатєля «Ужгород 154 км» рєзко повертаїш на сто градусів направо... тамка ше самогонка файна в Казіка, шо коло ліверного цеху жиє. О ! А далі увидиш — СТОЇТ ЛАДНИЙ, ЗАВЕРНУТИЙ в ґазету, кутас*... тобі туди, курва !!! Зара ти здоймаїш всі свої фірмово-ворожі лахи*, вдігаєш мою спєцовку і я тебе не наблюдаю в МОЇЙ школі шонайминше п'єть літ, зрозумів, курва ? Пан Болиголовка почув мудрі речі, позбирав своє его в джінсові кішені, передівсі в каптьорці і попинзлював шчасливо по маршруту, шо му намалював наш
дісідент-завгосп. Фарцовшчікі сі втішили, жи мают такий дах в особі завгоспа і за тиждинь вділи го у спєцовку від Лєвіса, спортивні мешти* Найк і зеґарок з кулькулятором. А я Івану простив в той динь програні штири пива.

Завше ваш, Яків Кутовий.

PeSe. Болиголовка типерка вЕликий бізнЕсмен, їздит на німецкім авті і сі вдігає у фірмових міланськіх склепах. А шоби було, якби він Івана не послухов ?

*зеґарок — годинник, траса — місце купівлі джінсів, красовок і т.д., цирата — поліетилен, кутас — хуй, бздури — нісенітниці, лахи — одежа, мешти — туфлі