site.ua
jakiv.kutowyj
Яків Кутовий
новачок

Розкажу вам троха про їдного мого знаного зимляка.

От ви знаїте звідкі виник Viktor Vynnyk ? Я вам повім. То такій хлоп, шо сі вродив у селі Зможе, Сколівского рийону у далекім сімдисєть пітсотім році до нашої ери, а ше він фист файно співає, хоч і периїхав у Оровоград. Як і всім порєдним хлопакам тоді, йому в дитинстві тиж дуже сі хтіло навчитисі грати на ґітарі. Но то він зачєв з того, жи накєгнув в хаті шнУркі і тихонько си бренькав втіхаря, покі тато сі не перечепив і не відпичєтав на Вітьоновій дупі пару звьозд солдацкого паса. Гроший на ґітару тодий було брак і тому наш майбутній музик зачєв відбирати у піонирів папери, шо ті несли до школи, здавав їх, а гроші відкладов у церамічнім коті, шо му цьотка ґвізнула з Бориславского фарфорового заводу. В старших клясах забиров у комсомольців миталолом, носив го на чермет, а гроші складав до купи, би купити струни до майбутнього Ґіпсона чи Фендера.

Та все ж таки пиршу ґітару привіз му з траси стрико, котрий у поляків вимінєв її на девіть кіля кип'ятильників і одинайціть балонних ключів. А ше мешти на карбонових обцасах і джінси варьонкі, в яких він вперше вийшов на велику сцену. Після школи Вітьон всюда ходив з ґітаров і відпустив си бороду, але мусів ї збрити, бо всі на него казали :

- О ! Двітсі, курва, ЗіЗітоп пішов !

Потомка створив поп-рок-йо-гурт, котрий назвав МерИ, але ніхто з учасників так і не став головов жадного міста, а тому довелосі помінєти остатню літеру на "і". Отодий сі зачєло провдиве гастрольне життє Неньков. Як ту ни було концертів, то Винник підмінєв Павла Стенлі з гамириканської групи "Цьом" під час запою янкеса. А ше ґітарист рок-групи "Веселка" Ришєк Блекмор, котрого ми знаєм ше з тих часів, коли райдуга була просто набором кольОрів, а не прапором гамасєків, тиж завше просив Вітьона чєс від чєсу пограти на концертах, особливо пітнайцітого квітнє, бо штирнайцітого в Ришєка днівка...

Винник фист як любит всякі лайфхакі. В юности, на паску і не тіко, любив Вітьон си пострілєти з карбіду коло міліційного постерунку. І типерка мєнти ніґди не б'ют брава в него на конциртах, тим самим мстючи Вітьону за кривду, завдану тодий. Якшо в його брамі не робила вінда, він мастив шміром перила з пиршого по див'єтий повирх в під'їзді начєльника ЖЕКу. А коли низабутні монголи сняцця му по ночах, тодий він постит їх у своїм листку на фистбуці.

Ну а типерка, у свої двісті трийціть девіт років, Вітьон, як провдива звізда, має купу двійників, котрі за него бухають, дают концерти, грают кубіт і пишут нові пісні... А сам сидит си вдома і сі дивит на ті всі ниподобства, шо ся діют докола него.

Вітьку, повіч нам, жи то ни так ?)

Завше ваш, Яків Кутовий.