... Давно не був'єм в области. І так сі стало, жи в певним моменті, захтіло сі мені зробити купку. Перепрошую за подробности. Акурат тодий, як нема де... до шляка ясного... Жадного тобі корча чи дерева. Але Казьо Східницький, шваґро мій,
каже :
— Ходи, я ті покажу, курва, де мож пасту дусити ! Задурно !
Заходим до слічної* будови, ХОТЄЛ сі називає по-анґЄльску. Двері-вікна в нім, як в генерального прокуратора, моцні фист. Стрілки до ВеЦе всказуют, музика грає, підлога ся світит в мармурах-гаранітах. Кахлі на стінах, як в районнім морзі, тілівізор огроменний на стіні і я в нім котримсь боком, в морде йе... На повалі* ґума блишчєча з ґвіздами. При вході нікт нас не пиняє, нич не хочут, жадних грошів.
Отутка проґрес допіру ! Лямпочки самі сі включают, всьо блимає, ніби в моїй стайні від перегару вуйка Штефка. Вафай сюди-туди, бігме. Зайшов до кабінки, сів си на вазонок білюсенький, як Йулька-булька на партийнім з'їзді. Аналізи самі сі роблят, а за три дни прийде ті семесівка, жи тре ЙТИ до дохтора... або ПОВЗТИ... але в єнчий бік. О ! Наклав я повне вето в той вазонок і теперка, аби двері сі відкрили,
треба повісти чьотко : — «ДЄКУЮ !» і моцно натиснути ґудзик на стіні. А потомка,
би лаби помити, тре гаркнути : — ВОДИИИИИ ! — і рєзко пхати руки під руру*, шо стирчит зі стіни над умивальков. І тодий піде вода. То Казьо таку анструкцію ми провів.
А потомка лаха дер з мене*... слонь ґумовий ! Така ото силівізація в области !
Вдома си такє зроб'ю обовізково, би культури троха нарід сі навчив, хоч на тулєті.
По области ходив, пасту дусив, завше ваш, Яків Кутовий.
*повала — стеля, дерти лаха — насміхатись, слічна — гарна, рура — труба
