https://noodlemagazine.com/watch/-132027669_456239121 3d ляльки многотрахіє 23:09 хв. Сьодні мав ліпити розвалений комин на старій хаті 67 року і чіпляти задню ринву на гаражі, але прошлангував, бо дощ. Ventusky показує холодний фронт з пн.заходу, риби вітрів міняються на 90° — пн-зах, пн, пн-схід, ще й підсилюються (стають довшими), і дощ люрить, люрить, люрить.. І завтра, і післязавтра. Люблю дощ, коли вдома.. Шум за вікном. Вірніше за шторою — верхню частину вікна ще не вставляв. Люблю свіже повітря.

люблю японські мультики «со смислом» (можна дивитися і нічого не робити — не накручувати себе) https://hentasis1.top/1106-oushun-jogakuen-no-danyuu.html кращий найманий актор-психотерапевт школи для елітних дам (1 — володар неприступної рабині, 2 — найніжніший люблячий «папочка»). У Хайнлайна є схоже оповідання (здається, «Двійник») — про талановитого актора, який змушений був підмінити відомого політичного діяча, якого викрали, потім отруїли, але він ще встиг достойно оцінити роль свого двійника..

Поки шукав опис (коротко їх нотую, щоб пам'ятати, про що було) — знайшов оце — від 8 березня:
https://m.youtube.com/watch?v=lWZxc3tE6i0 пужалка про тотальний контроль персональних даних. Я думаю про зворотню сторону: енергію Уваги, якою можна ті дані сприймати і переробляти, аналізувати, оцінювати — а там якраз виникають «дебрі непоняток», бо писана інформація не передає ні ритміки, ні настрою, ні інтонації написаного: кожен вкладає у написане суто свою ритміку, свій настрій і свої асоціації, часом абсолютно протилежні тому, що вклав автор писанини.. Бо найцінніша інфа приходить з підпорогових, півсонних, майже без-емоційних рівнів психіки, і духовна робота полягяє в тому, щоб «спушувати грунт» слабких флуктуацій власним духом: вкладати туди свої емоції, зацікавлення, здивування, захоплення,.. — і якщо ти таку інфу добув — ти знаєш, чого вона варта і скільки сил туди вкладено, у чому її новизна, користь, цікавість, потрібність.. І цей стан відкриття, піднесення, здивування, захоплення мав би підтримувати «духовну канву» твоєї писанини — якось передаватися разом з нею, як мелодія, настрій, акомпанемент, звуковий високочастотний несучий фон твого мовлення..
Але тут ти натикаєшся на курвиве падло (перед курвивими не можна говорити-"тріпатися" про серйозні речі, бо потім сняться кошмари), яке діє "проти шерсті" — і відчуває нагальну потребу придушити твій ентузіазм, твоє піднесення, натхнення, розслабити твою цілеспрямовану зібраність, дзвінкість і чіткість якимсь своїми "заспокійливими авторитетами": "Все це дуже цікаво, але.." (нереально, неможливо, не на часі, не для нашого суспільства, "суспільство хворе, а ти його посилаєш в космос" — а коли його починають бити — воно раптом оздоровлюється і проявляє чудеса героїзму..) навіть був зафіксований такий закон (один з перших "пост-апокаліптичних" — після нормальних еволюційних законів: 2Ж-циклів провідності і макро-дзену) — названий "законом психодинаміки номер 1": "Внутрішні стани не передаються, а взаємодоповнюються протилежними". Тобто твій ентузіазм гаситься на корню, твоя ініціатива виявляється безсилою проти стіни і тюрми курвивого падла на керівних посадах. Навіть якщо воно само не курить, як той Вакарчук-старший, ректор університету — воно відішле тебе за рецензіями до дуже тяжкого курвивого падла, яке тобі покаже, де твоє місце.. (І потім цілий Львів, вся вулиця Стрийська смердітиме здохлятиною, але знайдеш в снігу свою першу металеву гривню як плату за труди..) То був якраз переломний грудень 1999 року — після трьох місяців золотого божевілля — такого собі математичного тренажера над числом 2 cos 36° — пробничка для мозгів, голодних до високої науки і дивовижних гармоній в числових рядах Люка-Ремета і Фібоначчі. І то був період, коли інфа лилася потоком, і руки самі відкривали потрібні книжки на потрібних сторінках, щоб продовжити дивовижний потік..
А тут така фігня, що ти бачиш, як світ розвалюється в тебе на очах — розвертається в глухе безпросвітне Ретро, як в стару інфу вкладаються величезні кошти, а твоя нова інфа — розміром з "соляристику" Лема чи "гру в бісер" Германа Гессе — відкладається на якесь далеке "потім" — на 300 чи 500 років після всіх задушливих катаклізмів і вироджень людства, — на фактично "ніколи" (бо якщо хочеш щось заховати — поклади його у всіх на виду — до третього чи четвертого пришестя, як ті кущі і дерева, з якими нєфіг робити — тільки пиляти, щоб не заступали Сонце: "Грому Сонця не чути у перистості дерев, награна гіркота приїлася".. "Цілий світ курить! — Ти хочеш світ переробити!?!?!" — А чо б і ні — якщо він мені не підходить..?)
І ще образ про "енергію Уваги": мій давній товариш, Хімік, любитель саморобного алкоголю і покуховарити, отримав приміщення під фотолабораторію — досить великий зал, і там на стіні (на висоті 3-х метрів) були сліди телефонних дротів, які сходилися в будку, де колись сидів підпільний кагебіст і прослуховував всі телефонні розмови.. Від приходив вдосвіта і йшов пізно вночі, щоб його ніхто не бачив.. А як його голова витримувала все почуте, і як він не сходив з розуму — до сих пір дивуюся. Кара гірша, ніж для порушників на японських підприємствах: його садили в вузьку будку — і він цілими днями спостерігав, як працюють інші, — а сам навіть не міг поворухнутися, щоб змінити позу..
Тут важливо інше: курці заглушають пам'ять, обезсилюють емоції (спускають дух надаремне) — і їм потім треба все більше "експресії на сцені", щоб щось зрушити в зашкарублій, затерплій, занудженій омертвілій душі (пам'ятаю одного обкуреного придурка, який страждав над псячою будою — не знав, з чого почати, як її сконструювати, хоч мав під руками все необхідне).. А пониження рівня чутливості — вслухання у підпорогові півсонні стани — навпаки породжує такі емоційні сплески, що не треба ніяких блокбастерів — твоє життя стає суцільною пригодою, твій суб'єктивний час згущується — і кожен день сприймається, як рік. І в тебе не буває таких станів, як нудьга, даль, ностальгія, жаль, зря, — хоч курвивий світ їх вперто нав'язує (особливо те "зря" великими буквами на автобусних зупинках, щоб проїжджі читали і пам'ятали такий всепропащий демотиватор..)
Повертаємося до пояркового "нержавєнія", до "частка НЕ нічого не дає" — бо в асоціаціях залишається "ржавєніє", ржавчина, іржа, корозія, корупція і іже з ним, з курвивим падлом, яке придушує і роздавлює світ.. Западає мертвим в живе, гербіцидною отрутою в світи уяви, проектів, задумів, відкриттів, планів, мрій — і омертвляє їх, знецінює, упосліджує, опльовує — і робить вигляд, що воно тут ні при чому — просто мертвий пам'ятник бездухого мертвого трупа, увіковічнений в твоїй пам'яті замість всього, про що ти думав.
Продавщиня (чи помагальниця) виходить покурити і тупо дивиться в одну точку — така розгублена і нещасна, що її хочеться пожаліти..
Курвивий чувак втикає в телефон — і нема в світі нічого важливішого, аніж предмет його уваги..
Руда курва кожного ранку курить на трамвайній зупинці — її не гребе, куди (кому ще в легені і в серце і в мозок) вітер затягне отруйного шлейфа. А знайома підходить — видає нарочито артистичні емоційні сплески, ніби їїї не бачила 100 років (Так ведеться, що курвиві просто мовчки поглиблюють бездуху потенційну яму, а ті, хто в ту яму потрапляє, — видають надлишок експресії — і ціле кодло збирається "погомоніти про життя" кругом курвивого упира.. Люди люблять запалу здохлятину, а на нейтральних, самодостатніх — навіть уваги не звертають.. Такі ми болісно-співчутливі, запалі в 1 бік — до трагедій і курвивого Ретро..)

Ще про надчутливість до "тонких флуктуацій":

 Витончене про мову китів і дерев (майже "объяли меня воды до души моей" Кендзабуро Ое) https://share.google/RRGtVqQ3YARh7BIjd
Проте мислимо антитезами — в основному про кулінарні витребеньки панів наших мусєунжних — про акулячі плавники і солов'їні язички. Хтось зняв відео, як конають на дні обрізані акули без плавників — без доступу кисню і можливості піднятися на поверхню (майже як німий крик бабульки в кінці фільму "Дерево бажань")