Український кінематограф 20-го століття — це не лише мистецтво, але й потужний засіб збереження національної ідентичності та висвітлення історичних подій. В умовах радянської цензури та пропаганди режисери й актори використовували кіно як засіб для передачі глибоких духовних цінностей, історичних подій та культурних символів. Українські митці не завжди мали можливість працювати так, як хотіли, — іноді важливі стрічки фільмувалися за кордоном, причому як нашими, так і іноземними кінематографістами. У цьому огляді ми презентуємо п'ять поглядів на портрет України в кіно, він зосереджений на таких постатях і темах українського кіно, як Іван Миколайчук, його образи в поетичному кіно, Голодомор, українські національні символи та зйомки фільму про Івана Мазепу. Кожна з цих тем по-своєму допомагає зрозуміти складні етапи історії України та її боротьбу за незалежність.

Іван Миколайчук: Душа українського поетичного кіно

Іван Миколайчук став однією з найяскравіших фігур українського поетичного кіно. Він здобув популярність завдяки здатності синтезувати свій внутрішній світ із образами, які втілював на екрані. Його герої передавали як національну, так і універсальну духовність, стаючи символами людської сутності. Символізм і автентичність, властиві його творчості, стали характерними рисами поетичного кіно 1960-70-х років. Роботи Миколайчука захоплюють своєю емоційною глибиною та змушують замислитися над культурними цінностями. Його творчість також допомагає краще зрозуміти світові тенденції в кінематографі того часу, що особливо цікаво досліджувати, докладніше тут.

Зйомки «Визволення»: контраст між культурними світами

Історія зйомок фільму «Визволення» Олександра Довженка є унікальним прикладом подвійного підходу до зображення подій 1939–1940 років, коли Західна Україна була приєднана до СРСР. Офіційна версія стрічки відображала радянський погляд на об'єднання, тоді як у приватних спогадах митців залишалися враження від культурної зустрічі з Європою. Цей фільм розкриває внутрішні переживання митця, котрий став свідком радянського впливу і, разом із тим, культурного контрасту радянського й західного світів. Про контекст цього твору можна дізнатися більше тут.

Голодомор через призму кіно

Тематика Голодомору — однієї з найтрагічніших сторінок української історії — набувала висвітлення в кінематографі дуже поступово. Перші натяки на цю трагедію можна було побачити в поодиноких радянських стрічках, але з часом з'явилися фільми, що заговорили про події Голодомору відкрито. Через кіно відображають не лише історичні факти, але й пам'ять про трагедію, що й досі живе і впливає на українську культуру та національну ідентичність. Більше про це читайте у матеріалі «Фільми про Голодомор».

Іван Мазепа в німецькому кіно: образ патріота

Німецький фільм «Іван Мазепа» 1918 року є унікальним кінематографічним образом України часів революції, знятим в період короткочасної української незалежності та союзу з Німеччиною. У стрічці Іван Мазепа постає як романтичний герой, у фільмі, хай і не завжди з належним розумінням, спробували відобразити складні аспекти української історії. Кінотрічка інтегрує українську історію в європейський культурний контекст. Аналіз кейсу «Івана Мазепи» буде особливо цікавим для тих, хто захоплюється перетином історії, кіно й національної ідентичності. Дізнайтеся більше за посиланням.

Українські національні символи в радянському кіно

Попри цензуру і пропаганду, творці деяких радянських фільмів обережно включали в свій кінотвір українські національні символи, такі як гімн України та пісня «Не пора». Ці деталі, хоч і малопомітні, відображають культурний опір українців у радянську епоху, виражаючи приховане прагнення до волі та збереження національної ідентичності. Радянське кіно часто ставало полем боротьби за символічне самовираження, де навіть у найскладніші часи українські митці залишали слід своєї культури. Більше деталей можна прочитати за посиланням.

Кіно про Україну, наповнене символізмом і національними образами, несе в собі не лише мистецьке, але й глибоке історичне значення. Іван Миколайчук, стрічки про Голодомор, «Іван Мазепа» та національні символи в радянському кіно — всі ці історії не лише свідчать про творчий потенціал українських митців, але й є незамінними свідченнями національної боротьби та духовної незалежності.

Хроніка: запрошуємо на презентацію!

А як щодо хроніки, яка українську історію не просто зобразила, а безпосередньо закарбувала? На жаль, хроніки Української національної революції 1917-1920 років майже не збереглося. Чи не єдиний хронікальний фільм, змонтований на її основі, — «Український рух» 1917 року, де можна побачити Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, військового секретаря Миколу Порша, голову Вільного козацтва Києва Михайла Ковенка, а також низку діячів, що уможливили створення і захист української державності в роки революції.

Плівка з фільмом зберігається у Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіві. Вона була скопійована для українського архіву більше ніж півсторіччя тому, а до цього матеріал пройшов десятки копіювань, що фатально позначилось на зображенні. Наша команда вирішила відреставрувати хроніку. Для цього фільм вперше в Україні відсканували у форматі 4K, а далі відреставрували за допомогою низки технологій, включаючи ШІ.

Побачити відреставрований фільм і почути про історію реставрації можна на

презентації «Історія оживає„, що відбудеться 26 листопада у Будинку кіно (м. Київ, Саксаганського 6, Синя зала) о 18:00.

Не пропустіть можливість побачити відродження української історії на великому екрані!