#InfoMaidan
Традиційно 1 січня по всій Україні в різних містах збираються смолоскипни ходи на честь дня народження Степана Бандери. В Києві відбувається наймасштабніший захід. Цього року також тисячі українців пройшли вулицями Києва зі смолоскипами та закінчили захід на Майдані Незалежності.
Хочу розповісти пару цікавих історій з цього заходу. Одна буде сумна і обурлива. А інша світла та патріотична. Ну і звісно буде декілька фото з заходу як ілюстрації та відео, де кожен зможе поринути в цю атмосферу.
Історія перша. Про мусорів. Не про ментів, не про поліцію, а саме про мусорів.
Збиратися люди почали біля пам'ятника Тарасу Шевченку в парку Шевченка. До початку було ще з півгодини. Пішов я до туалету. Він в самому парку в підвальному приміщенні. На вході, ще зверху табличка, що пільг немає — немає ані для пенсіонерів, ані для УБД, ані для когось іншого. Пільг немає. Туалет коштує 5 гривень. За мною йдуть дві людини, які одягнені в поліцейську форму, в масках, з раціями та дубінками. Я дістаю гроші та розраховуюсь. Поки розраховуюсь, ці двоє (як вияснилося мусорів) проходять просто повз каси по своїх справах.
Жінка на касі кричить, що пільг немає і треба платити. Вони роблять свої справи нічого не відповідаючи. Потім вони миють руки. Потім вони сушать руки і йдуть на вихід. Жінка знов голосно каже, що пільг немає і треба розрахуватися. Один з них призупиняючись повертається до жінки-касира і каже, що вони тут чергуватимуть до 11 вечора і тому ще заходитимуть, щоб не була здивована і не казала одне й те саме.
Це і вся перша історія. Не про ментів, не про поліцію, а саме про мусорів. Такі люди у нас називаються силами правопорядку. Вони дивляться за тим, щоб закон працював. При цьому ось так просто, навіть в таких дрібницях, вони витирають ноги о закон, не розраховуються за послуги і при цьому знущаються над жінкою, яка нічого не може зробити проти них. Це і є мусора. І, нажаль, таких багато. Не можна казати, що всі силовикі такі, але саме таких мусорів дуже і дуже багато і це ганьба для всієї правоохоронної системи України.
Переходимо до другої історії. Вона не буде сумною, а навпаки.
Смолоскипна хода вже йде Хрещатиком. Тисячі людей об'єднались у вогняній річці. Перехожі на Хрещатику вишукувалися вздовж дороги та через одного роблять фото та відео. Я йду по тротуару, роблячи фото та знімаючи відео. І тут дам фоточки, щоб ви візуалізували все це дійство і розуміли всю яскравість.
І поруч зі мною йдуть чоловік та жінка. Років з 35-37 їм, десь так. Вона в Санта Клаусівському ковпаку. Чоловік їй каже, що піде сам, як вона не хоче і за 20 хвилин їй подзвонить та повернеться. Це не буде довго, але він дуже хоче і нехай не ображається, а надасть йому ці 20 хвилин. Вона каже, що добре, буде чекати його, гуляючи Хрещатиком і жодних проблем. Він обіймає жінку, цілує, всміхається і йде в бік ходи, заходить в колону і зливається з людьми у цій вогняній річці.
Так вчинили чимало людей, які прогулювались Хрещатиком в цей вечір. А людей ввечері 1 січня на Хрещатику було дуже багато. Це історія про українців, які насправді відчувають себе частинкою суспільства і єднаються за будь-якої нагоди — чи то сум, чи радість. І допоки є ця українська Єдність — буде і Україна.
А це відео з заходу. Подивіться його та напишіть свої коментарі про побачене. Можете посміятися з ватних коментарів, які є під цим відео, там підгорає добряче у них.
Розповсюджуйте цей блог соц мережами, репостіть на свої сторінки, показуйте своїм друзям та знайомим.
#ДумайтеСамостійно