Реальна історія про ковбасу по 2,20
Київ. Їдемо з дружиною тролейбусом. Кінцева зупинка. Зазвичай відкривають тільки передні двері (карантин же, мабуть щоб більше людей збиралося одночасно саме на перших дверях), а на кінцевій водій відкриває всі двері і так стоїть певний час.
Виходимо. Я жартую, що пам'ятаю ті часи, як всі двері відкривали в тролейбусі, коли ще не було карантину та всіх цих обмежень.
Позаду йде жінка. Вона вирішила доєднатись до жарта і каже, що і ті часи, коли ковбаса була по 2,20.
Я подивився на неї і запитую — а «ГУЛАГ» теж пам'ятаєте? А Голодомор?
Каже, що не пам'ятає.
Я продовжую їй, що якщо пам'ятаєте про ковбасу по 2,20, то треба і про «ГУЛАГ» пам'ятати, і про Голодомор.
Вона невдоволено відвернулася і пішла в інший бік.
Отака вона пам'ять у декого про ковбасу по 2,20, вибіркова.
