Що за звір такий — держава, з якою ми тісно пов'язані, і навіщо вона? Чи є користь від неї?

Дехто, як-от послідовники Нестора Махна, вважають державу злом, ледь не дияволом, і що користі від неї ніякої. Тому вони «лижуть лапу», не отримуючи численних благ. Маргінали, вони є маргіналами.

Як влаштоване це дивовижне явище цивілізації, яке називається державою, варто знати, щоб уміти ним користуватися. Хто вміє, той на білому коні, у нього «усе схвачено, за все заплачено». Щасливчик, одним словом.

Воно дійсно варте того, особливо з точки зору грошей. Хтось уміє направити державні кошти собі в кишеню. Одні назвуть це шахрайством, а інші — винагородою за докладені зусилля, за цілеспрямованість, за розуміння того, як працює Система.

Передусім треба пам'ятати, що телефонне право ніхто не скасовував, воно діє. Одного дзвінка впливовій та відповідальній особі буває достатньо, щоб інертний державний механізм почав ворушитися.

Щоб знати, як працює Система, потрібно знати такі терміни, як «прочухан», «дати по шапці», «підбадьорити». Вищі інстанції «бадьорять» керівників на місцях — так працює державний апарат.

Грамотно й переконливо складена скарга, направлена туди, куди треба, до керівної інстанції — і опа, хамовита тітонька з комунальної контори раптом стає лагідною та ввічливою після того, як їй «прилетіло» зверху. Якщо «прилетить» ще раз, її буде не впізнати.

Чим вищий рівень задіяних інтересів, тим гарячішим буває градус напруги й, відповідно, жорсткіша риторика: аж до «підвісити за яйця» або «стерти в пил».

Мій висновок такий: Система є ефективною тільки з правильними людьми на правильних місцях.

Наступного разу я напишу про те, як «підбадьорити» комунальні служби виконувати свої обов'язки, з низкою практичних рекомендацій, спираючись на власний досвід.