Після введення у дію 1 січня 2025 року нового Закону України «Про дошкільну освіту» у мережі та поза її межами спалахнув скандал. З усіх боків лунали обурені голоси, що працівників закладів дошкільної освіти ошукали. І виглядало саме так, адже попереднім законом передбачалася норма робочого часу, скажімо, логопеда 20 годин, а за новим — 30. Схожа ситуація — й за низкою інших посад.

Органи місцевого самоврядування виявили дивовижну спритність й одразу запрацювали «по-новому», попри відсутність від 2016 року змін у Типових штатних розписах (наказ МОН від 04.11.2010 N 1055), які регулюють кількість штатних одиниць працівників, а отже й навантаження, згідно з наповненням груп. А якщо більш точно — примусили педагогічний персонал ЗДО виконувати обов'язки за новим, не особливо визначеним, устроєм. У результаті педагоги мали відпрацьовувати 30-35 годин на тиждень без підвищення заробітної плати.

Помітивши напруження до червоного рівню, депутати профільного комітету Верховної Ради України 13 січня 2025 року оприлюднили роз'яснення щодо робочого часу, але роз'яснили так, що люди без юридичної освіти тепер потребували щонайменше трьох роз'яснювальних бригад: для нового Закону, трудового законодавства і для роз'яснення роз'яснень.

ЯК ЖЕ ТАК СТАЛОСЯ?

Дошкільна освіта, схоже, щось стрімко втрачає, проте наразі складно зрозуміти, що саме. Раніше ми переймалися якістю надання освітньої послуги у закладах дошкільної освіти України. Адже ця освітня ланка якось завжди залишалася поза увагою. Її не особливо «панькали» фінансами з нагоди реформи системи освіти, а рівень оплати праці стабільно залишався найнижчим у галузі.

Можливо це й було основоположною причиною того, що до садочків на роботу йшли не лише фахівці і не лише закохані в Україну педагогічні працівники. Унаслідок цього ми ніяк не могли навести мостів між двома взаємозалежними ланками — дошкільною і загальною середньою освітою.

Проте час розклав усе поличками, важливість дошкільної освіти помітили і в садочках закипіло нове життя. Вихователів наділили статусом педагогічного працівника, що дозволило «просунутися» на одну позначку вгору тарифною сіткою, але й клопоту додалося.

З дещо хаотичним реформуванням усієї системи встигнути за змінами у законодавчій базі дошкільної освіти подекуди буває неможливо. Але на свій профільний Закон ЗДО чекали з нетерпінням, адже далі «наводити косметику» змінами до документу 2001 року стало просто недоцільно.

ХТО ПИСАВ ТЕКСТ ЗАКОНУ

13.09.2022 року група депутатів ВР на чолі з членами профільного комітету подали проєкт Закону України № 8030 «Про дошкільну освіту». За півроку, 21.03.2023 року, його проголосували за основу. А вже 1 вересня 2023 року у Комітеті Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій нарешті затвердили склад Робочої групи з підготовки проекту Закону про дошкільну освіту (прот. 131 від 01.09.2023) до другого читання. Ще майже за місяць до 36 обраних членів робочої групи долучили (прот. 134 від 27.09.2023) трьох нових.

Хто ж увійшов до робочої групи? Увесь склад ви можете переглянути за посиланням але не завадить зупинитися на характеристиці посад учасників.

З усієї когорти представників робочої групи у своєму Рішенні депутати зазначили аж одну ! особу, що ніби-то прямо представляє інтереси закладу дошкільної освіти за посадою — Ковальчук Катерина Василівна, головна методистка закладу дошкільної освіти № 1, м. Києва.

Але за свідченнями фахових учасники робочої групи та за інформацією з сайту ЗДО, у комунальному дошкільному закладі Києва № 1 немає ні такої посади, ні педагога з ім'ям Ковальчук Катерина Василівна. Отже, цілком ймовірно, що це або якась прикра помилка, або заклад приватної форми власності.

Також у переліку зазначені 7 нардепів з профільного комітету Верховної Ради України, які й ініціювали створення робочої групи та затверджували її склад, 10 осіб у різний спосіб представляють інтереси приватних закладів освіти та пов'язаних громадських формувань, про які не так багато відомостей в мережі.

Решта — з різноманітних кафедр університетів та академій, департаментів різного рівню, громадської ради при міністерстві та міністерської команди підтримки реформ. Безумовно, доктора і кандидати наук мають рацію у діяльності ЗДО, але усе це теорія.

А що на практиці? За свідченнями освітян, у переліку учасників робочої групи було лише декілька фахових педагогів, що мають багаторічний практичний досвід роботи з дошкіллям. Щодо більшої частини учасників відомостей мало.

Права педагогічних та інших працівників закладів дошкільної освіти України, практичних фахівців з формування світоглядного фундаменту маленького українця, завжди залишалися поза межами обговорень. Тему гідної оплати праці не поспішала порушувати навіть Профспілка освітян України. Схоже, що такі очікувані зміни й не відбулися.

Чи могли забезпечити реалізацію захисту усіх прав працівників ЗДО учасники робочої групи, серед яких третина ймовірно могла бути зацікавлена у приватній освіті? Питання риторичне. Але відповідь виглядає як звуження прав педагогів.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЗАКОНУ: ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА ПІДЗАКОННІ АКТИ

Варто зазначити, що Прикінцевими та перехідними положеннями чітко обумовлений термін в один рік для підготовки необхідних нормативно-правових актів, які входять до кола повноважень Кабінету міністрів України, тобто до 7 липня 2025 року. Отже, й Закон було б логічним вводити у дію з цієї дати.

Проте у процесі підготовки проєкту Державного бюджету України дату 7 липня 2025 року підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих Положень замінили на 1 січня 2025 року.

Це можна зрозуміти з протоколу засідання Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій. З цього рішення комітету також виходить, що й з планом від Кабміну не усе гаразд. Принаймні у ньому не визначені кінцеві терміни розробки та затвердежння необхідних нормативно-правових актів. Водночас в МОН ніби й встигли створити кілька робочих груп з розробки кількох НПА, проте вони не стосувалися оплати праці.

Наразі варто детально вивчити усе, що стосується робочого часу і трудового законодавства в освітній галузі. Деталі — згодом. Але не завадить нагадати, що без затвердження нових Типових штатних розписів, які регулюють наповнюваність груп і разом з цим навантаження працівників, питання порушених прав у дошкільній освіті не вирішиться.

У Преамбулі Закону України «Про дошкільну освіту» зазначається:

«Верховна Рада України визнає дошкільну освіту обов'язковою первинною складовою освіти впродовж життя.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяти розвитку закладів дошкільної освіти як осередків, що забезпечують становлення людини з перших років її життя, формування людського капіталу та сталий розвиток суспільства і держави.»

Отже, з одного боку визначили важливість і навіть обов'язковість дошкільної ланки, але тих, на кому тримається реалізація освітнього процесу, обійшли.