Вимога щодо обов'язкового та регулярного технічного обслуговування систем вентиляції у захисних спорудах закладів освіти закріплена не одним окремим законом, а цілим комплексом взаємопов'язаних нормативно-правових актів. Щонайменше — це будівельні норми, галузеві правила цивільного захисту, правила пожежної безпеки та санітарний регламент. 

Однак порядок обслуговування систем повітрообміну не обмежується переліченими нормами. Є ще низка різних інструкцій. Зокрема вимоги та рекомендації виробника, без дотримання яких система може швидко вийти з ладу. Гарантійне ж обслуговування зазвичай обмежується одним-двома роками. 

Далі — користувач або обслуговує самостійно (нерідко це значить, що не обслуговує взагалі), або ж час від часу винаймає фахівців для сервісу та ремонтів. Приватний користувач може собі дозволити розраховувати на випадок і купувати сервісні послуги за потреби. 

А ось для підприємств, установ чи організацій, особливо якщо вони комунальні чи державні, — це ризик. У завбачливих господарів будь-які інженерні мережі — це не та частина процесу, де можна ризикувати, тому зазвичай оголошується тендер і підписується річний договір.

Головне, аби фахівці, які будуть організовувати процедуру закупівлі цієї послуги, не пошкодували часу та перевірили претендентів через систему моніторингу YouControl. Мій досвід моніторингу показав, що подекуди за роботу беруться підприємці, які не мають у штаті фахівців відповідної кваліфіації. Їх обирають з невідомих причин, залишаючи «за бортом» компанії, що спеціалізуються саме на таких роботах і послугах.

Якщо ж говорити про інженерні комунікації у спорудах цивільного захисту закладів освіти, то в умовах жорсткої війни, яку проти України веде росія, це вже питання безпеки. Зокрема системи повітрообміну мають працювати безвідмовно, що досягається за регулярного обслуговування. Адже випадки, коли чималій кількості людей доведеться укриватися в них довгий час, цілком ймовірні. 

Та перш ніж щось вимагати, слід розібратися у нормах, які передбачає державна нормативно-правова база. Вимоги щодо роботи, обслуговування та контролю за станом вентиляції укриттів передбачені Кодексом цивільного захисту, Наказом МВС України № 579 від 09.07.2018, Наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, Наказом МОЗ України № 2205 від 25.09.2020, ДБН В.2.5-67:2013, ДБН В.2.2-5:2023, ДБН В.1.2-9:2021 та іншими. 

Зокрема пункт 1 розділу Наказу МВС України № 579 від 09.07.2018IV «Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту» встановлює, що інженерно-технічні системи споруди (у тому числі фільтровентиляційне обладнання, гермоклапани, противибухові пристрої) повинні постійно перебувати у справному стані та проходити обов'язкові регламентні огляди та випробування. 

Згідно з розділом 11 (Експлуатація та технічне обслуговування) ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», системи вентиляції повинні підлягати регулярному технічному обслуговуванню, перевірці аеродинамічних характеристик, очищенню від забруднень та заміні фільтруючих матеріалів з періодичністю, визначеною регламентом виробника та проєктними рішеннями.

ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації та доступність» прямо зобов'язує власників забезпечувати планово-попереджувальні ремонти (ППР) інженерного обладнання життєзабезпечення для виключення ризиків задухи, отруєння та травмування людей. 

Розділ III Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти (Наказ МОЗ України № 2205 від 25.09.2020) вимагає обов'язкового дотримання мікроклімату, температурного режиму, вологості та вмісту вуглекислого газу в навчальних приміщеннях і місцях тривалого перебування дітей (включно зі спорудами укриття). Передбачає обов'язкову наявність діючих паспортів вентиляційних систем та щорічний інструментальний контроль кратності повітрообміну.

Кодекс цивільного захисту України у своїй ст. 32 покладає повну відповідальність за готовність захисної споруди до використання за призначенням, її утримання та належний технічний стан безпосередньо на власника, користувача об'єкту та юридичну особу, на балансі якої вона перебуває. 

Отже, якщо розглядати питання відповідальності за стан повітрообміну в укритті окремо взятого закладу освіти, скажімо, Кривого Рогу, вона — за керівником закладу освіти, відділом освіти як балансоутримувачем та Криворізькою міською радою як власником будівлі і засновником закладу освіти, який за Законом України «Про освіту» має обов'язок забезпечувати створення у закладі освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища із забезпеченням універсального дизайну та розумного пристосування. Ящо ж заклад освіти має фінансову автономію, віддповідальність — за його керівником та засновником.

Частково вимоги до кваліфікації персоналу, що має обслуговувати системи повітрообміну, містять правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, інструкціях виробника, різних техніках безпеки тощо. Однак саме у законодавчій базі не вистачає виразного артикулювання відповідальності за недотримання усіх зазначених вимог, а також недостатньо чітко визначена якість та кваліфікація виконавця сервісних робіт на такому важливому під час війни об'єкті як система вентиляції споруди цивільного захисту закладу освіти.