Неможливо передбачити, за яким сценарієм піде подальший розвиток людства, але вже очевидно, що як вид ми будемо змушені змінитися. І ці зміни будуть досягнуті не тривалим еволюційним шляхом, а через синергію з машинами. Злиття з ними, яке вже починається — поки в форматі окремих експериментів — відкриє і нові можливості, і невідомі ризики.

Чотири індустріальні революції як попередники штучного інтелекту

У процесі технологічного розвитку людства, протягом задокументованої історії в п'ять тисяч років, особливий інтерес представляють останні 250 років. Саме в цей невеликий проміжок часу, людині вдалося зробити чотири значущих технічні революції.

Так звана перша індустріальна революція була викликана появою парового двигуна, використанням гідрогенераторів та першим масштабним процесом механізації. Друга індустріальна революція прийшла з конвеєрним виробництвом та електрифікацією. Третя індустріальна революція з'явилася в процесі автоматизації та комп'ютеризації не тільки виробничих систем, а й людського побуту. Поточна, четверта індустріальна революція почалася завдяки масовому впровадженню так званих кіберфізичних систем, що працюють за допомогою інтернету і здатних до прогнозування, самоналаштування та адаптації до змін. Цілком ймовірно, саме четверта промислова революція прямо торкнеться не тільки сфери виробництва, але й практично всіх аспектів життя людини. Більш того, саме вона може закласти фундамент для створення так званого загального штучного інтелекту, який у свою чергу і стане серйозним викликом для людства в цілому.

Розмірковуючи про штучний інтелект, варто відразу зазначити, що попри популярність теми, штучний інтелект не є доконаним фактом. На сьогодні є тільки перші передумови його створення і дуже фрагментарне розуміння, як саме він буде працювати. Те, що сьогодні мається на увазі під штучним інтелектом, більше пов'язано з розумними машинами, в програмному забезпеченні яких і закладені його перші основи. Саме тому, розвиток штучного інтелекту тісно пов'язаний з технічними параметрами та розвитком комп'ютерів, які у свою чергу і представляють фізичну базу для відповідного програмного забезпечення.

Поява розумних машин

Поява перших обчислювальних машин датується сімнадцятим століттям нашої ери. Такі машини могли виконувати базові математичні функції додавання, віднімання, множення та ділення і працювали повністю на механічній основі. Дані апарати практично ніяк не торкнулися побуту людини. Пройде майже 300 років, перш ніж з'являться комп'ютери, що працюють на електриці. Саме вони, значною мірою, й стали початком нового технічного прогресу.

Приблизно в 1940-х роках з'явилися електронні обчислювальні машини, які увійшли в історію як комп'ютери першого покоління. Їх головними функціями стали математичні обчислювальні операції та обробка інформації, які, у свою чергу, здійснювалися за допомогою електронних пристроїв та програмного забезпечення. З'явилися функції читання, написання, обробки інформації, а також її зберігання за допомогою електричних сигналів. Такого типу комп'ютер став першим прецедентом в історії людини по створенню машини, яка працює на основі математичних алгоритмів, закладених в програмному забезпеченні.

Друге покоління комп'ютерів з'явилося в середині двадцятого століття завдяки винаходу нових інтегральних схем, що працюють знову ж на електриці. У порівнянні з попередніми моделями, обчислювальні можливості нового покоління машин збільшилася на кілька порядків, в той час як розмір самого апарату став істотно менше, а його ринкова вартість значно нижче.

Приблизно з 2000-го року відбулося різке збільшення числа комп'ютерів на душу населення планети, в той час як поява інтернету внесла кардинальні зміни у функції машини та її взаємодію з людиною. Сучасні комп'ютери почали не тільки зберігати та збирати інформацію, але також самостійно модифікувати її. Так, наприклад, роботи почали писати тексти, складати музику, створювати зображення, долати тест Тюрінга та самостійно вступати в спілкування з людьми — будь то чат-бот або автоматизований асистент на мобільному девайсі. Поряд з поліпшенням технічних параметрів та програмного забезпечення, з'явилася можливість масових соціальних інтеракцій в віртуальному світі, а також функція аналітики всіх зроблених в мережі дій.

Третє покоління комп'ютерів з'явилося в першій декаді 21 століття і стало важливим розвитком в процесі удосконалення технологій та їх застосування. Першими успішними прикладами служить так звана концепція інтернету речей, що дозволяє фізичним предметам з вбудованими технологіями взаємодіяти між собою та виключати, при цьому, участь людини. Більш того, завдяки певним алгоритмам, а також використанню великих баз даних, у комп'ютерів з'явилася функція симуляції розвитку у віртуальній площині. Тобто комп'ютер в змозі прогнозувати результати експериментів в цифровому просторі, не використовуючи та не витрачаючи при цьому фізичні матеріали. Ця функція ще знаходиться в базовому варіанті, але вже зарекомендувала себе у виробництві під назвою індустрія 4.0. На практиці даний розвиток означає початок автономного існування комп'ютера від людини та його ізоляцію з ланцюжка взаємодії між розумними машинами.

Штучний інтелект — новий розумний вигляд софту/істоти

Штучного інтелекту, як вид розумної істоти з відповідним софтом, в природі поки немає. Однак її поява — це питання розв'язання технічних проблем, а значить лише часу. Саме на цьому етапі технологічного прогресу може статися поява штучного інтелекту, як однієї з можливих форм існування нелюдського розуму. А це, у свою чергу, може стати найсильнішим каталізатором змін, до більшості з яких ні людина, ні суспільство досі не готові.

Серйозність ситуації, в контексті взаємодії штучного інтелекту та людини, важко переоцінити. Ми навіть до кінця не бачимо та не розуміємо масштабу прихованої в ній загрози.

По-перше, завдяки приросту наукових досліджень починають втілюватися в життя проекти у сфері нанороботів (габарити яких досить швидко зменшуються і в доступному для огляду майбутньому, досягнуть розміру молекули), а також проекти з відтворення живої матерії — від клонування клітин та впровадження чіпів в організм до друку цілих органів на 3D-принтері.

Такі нововведення, в першу чергу, будуть реалізовані в медицині, яка, по суті, вже сьогодні в стані інтегрувати в людське тіло допоміжні матеріали та датчики для підтримки або посилення природних фізіологічних показників живої тканини. Не залишаться осторонь й ті сектори, в яких поліпшення фізіологічних та інтелектуальних показників, означатиме стратегічну перевагу перед конкурентами. Це торкнеться військові та рятувальні відомства, виробництво та науково-дослідний сектор.

По-друге, вищевказані втручання, цілком ймовірно, будуть підтримані генно-інженерними маніпуляціями, що й стане прецедентом появи різної складності кіборгів — людей з кібернетичним організмом. Саме цей етап стане переломним у розвитку взаємин людини та комп'ютера і призведе до наростального розмивання кордонів обох концепцій. Адже, за логікою такого розвитку, можна припустити, що з ростом технічного прогресу природні частини людського тіла зможуть бути замінені на більш практичні, штучно створені, що рано чи пізно призведе до питання, кого саме ще можна буде вважати людиною, а кого людиною-машиною.

Що буде, якщо більша частина людського тіла буде замінена на матеріали та органи, створені штучним шляхом? З якого моменту таке створіння може перестати бути людиною? І яку роль відіграє людський мозок, який вважається центром людської суті, якщо і він частково буде напханий допоміжними датчиками та/або ж генетично модифікований? Перші відповіді на ці питання людина може отримати до середини цього століття у вигляді реальних експериментальних результатів.

Взагалі, ідея про злиття людини c розумними технологіями може стати не тільки новим модним напрямком, а й однією з необхідних форм продовження існування людини як на цій планеті, так і за її межами. Головними причинами такого розвитку можуть стати наростальна асиметрія фізичних та інтелектуальних здібностей між людиною та носієм штучного інтелекту, нові реалії життєвих умов на землі та у підкоренні космосу.

По-третє, обчислювальна здатність сучасного комп'ютера, не кажучи вже про комплексні мережі, об'єктивно перевищує обчислювальні здатності людського мозку, який має природні фізіологічні обмеження. У перспективі це означає, що розумні роботи почнуть робити математичні обчислення більш складного рівня й тим самим відкривати нові горизонти математичних обчислень, аж до прихованих вимірів. А там, де є математичне обчислення складних рівнів, є і стратегічна перевага в математизації навколишнього середовища та Всесвіту в цілому. Таким чином, людина, озброєна тільки своїм мозком, не зможе конкурувати з розумними роботами й внаслідок цього може втратити здатність розуміти їх, а значить і управляти ними.

По-четверте, на відміну від біологічного організму, яким людина наділена з самого свого зачаття та до смерті, штучний інтелект не прив'язаний до біологічного тіла, а значить може існувати не тільки за його межами, а й в інших фізичних умовах. Розвиток людини ж, в більшій своїй мірі, визначений саме біологічною спадщиною та не може бути розглянутий поза біологічної капсули.

По-п'яте, штучний інтелект — це математичний код, який спочатку заснований на певних математичних алгоритмах, автором яких поки ще є сама людина. Однак це питання часу. У найближчому майбутньому штучний інтелект буде здатний самостійно змінювати чинний код та навіть виробляти свій власний. Вся складність полягає в тому, що на відміну від біологічної людини, штучний інтелект не обмежений біологічною матерією, для розвитку або модифікації якої необхідний великий проміжок часу, який обчислюється тисячами років. Бувши математичним кодом, штучний інтелект має потенціал експоненціального розвитку в найкоротші, у порівнянні з біологічною еволюцією, терміни.

Що стосується так званої креативності та винахідливості, яка вважається суто людською прерогативою, то дане питання спірне і є припущення, що штучний інтелект може впоратися і з цим завданням. По суті креативність — це комбінація різних елементів, здатність абстракції та перенесення одної дії на іншу. Чому штучний інтелект не здатний до таких дій? Адже в його розпорядженні будуть величезні інформаційні потоки, які він зможе обробляти й на цій основі створювати нові комбінації інформаційних потоків та логічні висновки.

Людина в епоху штучного інтелекту

З огляду на всі вищеописані відмінності між людиною та штучним інтелектом, у людства є кілька можливих шляхів подальшого розвитку.

Перший варіант — захисний, він передбачає повне припинення дослідницької діяльності та заморожування всіх експериментів зі створення спільного штучного інтелекту. Такий варіант малоймовірний і його не варто брати до уваги.

Другий варіант буде полягати в продовженні розвитку розумних роботів та створення штучного інтелекту, не вдаючись, при цьому, до якогось злиття між технологією та людиною. Цей варіант цілком має право на існування та, цілком ймовірно, буде реалізований у вигляді створення декількох закритих резервуарів, в яких будуть жити певні групи людей, не стикаються з високими технологіями. Однак є сумніви, що життєвий цикл такої моделі людського існування буде тривалим. Крихкість такої моделі полягає як в небажанні людей бути частиною експерименту, так і в наявності користі від таких резервуарів з точки зору розвиненого штучного інтелекту, який може порахувати такий експеримент не потрібним та ліквідувати його.

Третій варіант — це пошук синергії між людськими здібностями та технічними нововведеннями, що й стане початком злиття, з метою відновлення балансу сил, між людиною та штучним інтелектом. Такий симбіоз, однак, апріорі означатиме серйозне втручання в тіло людини шляхом впровадження нових технологій та різних генних модифікацій, бо часу наростити свій потенціал біологічно-еволюційним шляхом у людини не буде. По суті, такий варіант розвитку може означати втрату людської сутності, бо з втратою біологічної спадщини, людина може перестати бути людиною в сучасному розумінні цього терміна.

Якщо ж людина не піде на певну форму схрещування зі штучним інтелектом, то є ризик, що людина може втратити свою інтелектуальну перевагу на Землі, через те, що штучний інтелект нового покоління зможе працювати в автономному від людини режимі та почати працювати не тільки без самої людини, але також і без його бази культурних координат та морально-етичних цінностей.

На практиці це означає, що штучний інтелект зможе перестати бути людиноцентричним, якою є сама людина, а стане враховувати всю доступну йому інформацію — від біологічного різноманіття планети, алгоритму розвитку та збереження природи до позбавлення управлінської ролі людини на Землі. Таким чином, людина-винахідник може сам перетворитися в експеримент штучного інтелекту, що насправді може бути як бажаним, так і вкрай небезпечним результатом діяльності штучного інтелекту. Цілком можливо, що штучному інтелекту вдасться створити більш сприятливі умови для життя, які, за іронією долі, людина не змогла зробити для себе сама.

Неможливо передбачити за яким сценарієм піде подальший розвиток людини, але вже цілком очевидно, що людина як вид буде змушена змінитися. І ці зміни будуть досягнуті не тривалим еволюційним шляхом. Ймовірно, людина прискорить свій розвиток за допомогою машин шляхом синергії з ними. А значить вступить на дорогу нових можливостей і, неминуче, невідомих ризиків. І станеться це набагато швидше, ніж ми собі зараз представляємо.

Костянтин Шамбер

Експерт в галузі соціальної психології та штучного інтелекту, доктор філософії

Джерело