Масштаби та небезпеку забруднення планети пластиковим сміттям необхідно терміново переглянути, тому що тепер він здатний маскуватися під інші предмети та залишатися непомітним. Йдеться про матеріал «піропластик», який побічно створений самою природою, хоча й далекий від неї. Вчені поняття не мають, наскільки багато його вже накопичилося у світі, але зразки знайдені по обидва боки Атлантичного океану на великих територіях.

Вчений-еколог Ендрю Тернер з Університету Плімута та його колеги провели дослідження 165 шматків пластика з пляжів затоки Уїтсанді в Корнуоллі (Британія). А потім порівняли їх зі зразками з Іспанії, Ірландії та з Оркнейських островів. Вони з'ясували, що піропластик в основному складаються з поліетилену, з вкрапленнями поліпропілену. Це стандартні матеріали для пакування, вони стали сировиною, з якого природа й створює піропластик.

Вивчивши зразки, вчені прийшли до висновку, що вихідні полімери спочатку розплавилися або сильно розм'якшилися, а потім зазнали ерозії хвилями та вітром. Через це вони стали дуже схожі на звичайні камінці, гальку на пляжах, але тільки формою та зовнішнім виглядом. Всередині це все той же пластик, причому в ньому досить шкідливих домішок, на кшталт хромату свинцю, який раніше застосовувався для фарбування безбарвних полімерів. Це підтверджує теорію про вік піропластику, тому що такі добавки заборонені вже багато років, а процес ерозії теж не швидкий. Це означає, що відкриті забруднювачі утворюються вже давно — протягом десятків років, не менше.

На даний момент учені не можуть запропонувати ефективний метод виявлення піропластику. Адже просівати мільйони тонн піску та гальки в пошуках «фальшивих» камінчиків абсолютно неможливо. Фахівці схиляються до думки, що доведеться виділити піропластик в окремий вид забруднення, вплив якого на природу ще тільки належить вивчити.

Нагадаємо, що проблема забруднення Світового океану пластиковими відходами склалася не сьогодні. Наприклад, камені на острові Мадейра виявилися покриті пластиковою кіркою, а група біологів з університету Бостона, виявила, навіть, вид коралів, які вважають за краще харчуватися мікропластиком замість звичайної їжі.

Так чи потрібно людству відмовлятися від повсюдного використання пластика? Скорше за все, проблема не в самому пластику, а в тому, як людина його використовує. Адже більшість полімерів можна переробляти, але для цього потрібно збирати сміття окремо та ставитись з повагою до навколишнього середовища.

Джерело