Раніше 2Ж-наука була цікавіша, бо була професійна і подекуди навіть ілюстрована. Потім, по мірі мого витіснення курвидлами з їх «життя реального» — життя паразитичного, гнітючого, душогризного і паршивого — 2Ж-наука просто вискочина на рівень філософії і там залишилася спостережним пунктом. Ніхто її особливо не ганяв, не переслідував, не забороняв, не критикував — її просто ігнорували. Але ви без неї нікуди не дінетеся. Тріснете, здохнете — але мусите засвоїти, бо без неї — нікуди. Жодних позитивних змін без 2Ж-науки. Це як «камінь, отброшенний строітєлями, станєт во главу угла». Інакше вас роздусить якась страшна катастрофа. Такі речі вже бували.

Це без жодних емоцій — я не думаю про помсту. Думаю про те, що 2Ж-мислення набагато простіше і потрібніше, ніж криптовалюта. Вона все засекрерчує, затирає, вижирає з природи набагато більше сил і енергії, ніж коштує сама, і є паразитизмом в квадраті.

А тут — просто «мислення траєкторіями рухів», яке безперешкодно, органічно і природно приводить до «кінцевих елементів» — клітин, капсул, келтів, спеціалізованих оболонок, цілими гронами навішаних на закінчення 2Ж-траєкторій, як листя на дерево, як зелені клітини на розгалуження жилок листка. І те, що ми «вирощені» і поскладані", організовані таким чином — всі наші внутрішні органи так побудовані, — цей факт більше єднає нас із світом рослин, ніж зі світом тварин (травоїдних "веганів" чи м'ясоїдних "хижаків"). Принаймі інтелект вирощується за рослинними законами,.. так само визрівають і проекти. Просто коли ззовні все спокійно — нічо не тисне, не муляє, не заважає, "няма ні катаклізмовъ, ня бурь", — тоді внутрішнім духом — силою уяви — можна потрохи вирощувати сюди (із суб'єктивного світу в об'єктивний) деякі образи, емпатичні напруги, щось таке, що тут може пригодитися для зручності існування і розширення людського ареалу. Воно може починатися навіть не зі слів, а з образів, внутрішніх бажань, пристрастей, хоча зазвичай назовні проривається один спів, і він означає "самоствердження" — прославляння того, що є. Однак затямте собі, що тиша значно продуктивніша і не заважає творити іншим. Можливо, тому в Швейцарії — у найзатишнішій країні Європи — такі строгі правила стосовно дотримання режиму тиші, що навіть неслухняним собакам надрізають голосові зв'язки, щоб не гавкали надаремне. І тому туди їдуть жити і творити найвимогливіші знаменитості.

Одне з цікавіших питань ще студентського періоду: чи варто спеціалізовані зони житла трансформувати (соціалізувати, згруповувати, усуспільнювати) в зони міста? По суті вони є, вони давно існують і дублюють одне одного: є ванні кімнати квартир — і є бані міста, сауни, басейни, фінські, руські бані, були ще римські терми; є наприклад бібліотека житла (зібрання книг, компакт-дисків) — а є міські наукові чи дитячі бібліотеки; є телевізори, "домашні кінотеатри" — і є кінотеатри міського масштабу (вже півжиття туди не ходив, останнім бачив "Серце Ангела" в к/т Щорса (там, де тепер пам'ятник Грушевського), і то пішов з другої половини — не витримав видовища, як різали і потрошили курей..) Ну і спальна зона — були нормальні готелі, доступні навіть для студентів, якщо хотів побути сам. А тепер япончики придумали міні-готелі — прості ящики, як мікрохвильовки, тільки що з телевізором замість вентиляції.. (Спеціально перевіряв, влазив в деталі.. — Видать, полоскання мозгів "широкополосною інфою" видається комусь вагомішим і престижнішим, ніж полоскання легень свіжим повітрям).. Ну але бачимо європейську тенденцію — до усуспільнення навіть "домашнього очага" — елементарної кухні.. В дешевих варіантах (скажімо, для подорожуючих студентів) роблять компактні кількаярусні "гостели" — своєрідні "комуналки" із спільною кухнею.. У гіпер-розвинутих соціалізованих європейців вважається навіть марною тратою часу готувати страви на власній кухні.. Вони ходять їсти в кафе і ресторани.. І я їм не лікар.. Бо в "нормальних пацанів" все має бути своє: і пошта, і друкарня, і свій шеф-кухар з усіма причандалами, і баня-сауна-бібліотека з виходом на природу, і група масажисток, і навіть аеродром чи космічний ракетний порт..

(Жартую, звичайно. Хоча протилежні тенденції ви напевно захавали..)

Насправді їх відрізнити дуже просто: справжнє розвивається, як рослина: силою внутрішніх прагнень — розкручується зсередини. Штучне — накладається ззовні, як зліпок імітації, — просто повторює схожі риси, рухи, повадки — просто імітує. (Тут якийсь тупичок — і на ньому обірвався оригінальний файл. Якої дати? 19.12.18 р. 6 Кб — рік з гачком)

Справжнє, аутентичне — і копія, імітація — то з серії "театральне" (фальшиве) — "функціональне" (оправдане в даному місці в даний час) чи "суб'єктивне" (внутрішні потреби) — "об'єктивне" (зовнішня імітація) — бажання "бути, як всі" — не виділятися.

А тут маємо поділ на "приватне" (індивідуальне) і "усуспільнене" (загального користування). У німців є таке слово "gemein" — воно означає разом і "загальний" — і "низький, підлий, підступний".. У япончиків навпаки — всі місця, де проходить багато людей, перила, клямки, вичовгані тисячами рук, вважаються "священними", і якщо у всіх виховане традиційною культурою таке трепетне відношення до місць і речей "загального користування", тоді і "суспільний тонус" в таких місцях на високому рівні — привітний, усміхнутий,.. У нас, на жаль, переважає моторошно-совковий тип відношення до "суспільної власності" — її розкрадають, руйнують і зовсім не бережуть, і зазвичай входи-виходи до територій загального користування — засмерджені курвивим падлом : ницим, підлим і плюгавим, і воно якраз задає опущений тон, фон і стиль "загидженого туалету" таким місцям. Там і цигани, і каліки-прохачі, і алкоголіки "кантуються" — додають свою гаму галасу і запахів, і тупих, "но запомінающіхся" сюжетів і картин — і залишають після себе зовсім "не храмову" атмосферу таких насправді величних місць — ізначально храмових, палацових місць розгалуження людських шляхів і доль.. (Навіть в моєму містечку була нормальна залізнична станція — на консольних виносах над рельєфом: окремо відкрита ніша з лавами під навісом, окремо каса, окремо зал чекання з двома ярусами вітрин.. — висока сучасна коробка із скла і бетону, винесена в повітря. Тепер все це знесли, перон на консолях замінили насипом, а повноцінний зал чекання, знищений курвивим падлом, — малесенькою бляшаною будкою на 4 чоловіка..

Якщо ж абстрагуватися від (а краще позбутися) курвивого падла, яке все життя перетворює в тюрму з нав'язливою "сурдінкою" одного й того з задушливого смороду, який б'є по найглибших зонах мозку — найглибших "запахових і смакових" асоціативних вузлах, б'є по легенях, язвах шлунку, здавлює "курячою лапою" серце, запалює кровною ненавистю мозок, — то суспільні місця, шляхи, транспортні засоби виходять зазвичай набагато дешевшими, простішими, екологічно чистішими, економнішими в багатьох відношеннях, ніж подібні засоби індивідуального користування, — вигіднішими по затратах часу, матеріальних та енергетичних ресурсів, а також інтелектуальних зусиль, які затрачаються на дорогий "ексклюзив" (ще й по індивідуальних вимогах для "дорогого клієнта").. Звичайно, якщо бути естетом-перфекціоністом — можна до всього придертися, у всьому знайти недоліки — і в твердих лавках електрички, і в незручній формі керамічної ручки горнятка (2 пальці замало, 3 забагато), і у пластиковій ручці 2- чи 5-літрової пляшки (де пальці чомусь попадають на горбики, а не в виїмки), і в рогах прямокутних столів, (які стирчать на прохід і які краще зрізати, щоб не було синяків на бедрах), і взагалі в прямокутних технологіях всього, бо в плані прямі кути майже ніколи нічим не оправдані (і всередині пустують, і ззовні заважають, і по "фен-шую" несуть "рунівну енергію"..), прямі кути оправдані тільки у вертикальних розрізах — як кути між напрямом сили тяжіння — і "еквіпотенціальними поверхнями" поверхів, сходів, поличок, терас, столів, табуреток, лежанок.. І то, коли воно все стоїть на місці і нікуди не пливає по хвилях і не літає з прискореннями і гальмуваннями в кілька G.. А в екстремальних умовах найбільш привабливою і функціональною є куляста, капсульна форма будь-яких точок зосередження і контролю за ситуацією., а чи простого відпочинку.

Кароч.. Як не крути — естетичні, ергономічні, економічні, екологічні вимоги розповсюджуються і на "суспільні", і на "індивідуальні" речі, так що тут не варто шукати проблему в дешевизні суспільних об'єктів. 2Ж-системи працюють і тут, і там. Тільки "усуспільнення" переважно означає "розгортання потоків в надструктуру", а в "індивідуально забезпечених господарствах" все те саме працює в компактнішому масштабі — і відповідно вимагає більших вкладень у сам процес добування і підготовки потрібного тобі потоку... Тут ще маємо таку проблему "курвивого вампіризму", що хоча "ізначально" суспільні потоки виходять однозначно дешевшими, — але коли на них накладає лапу курвиве падло, то тарифи виростають в десятки і сотні разів.. Наприклад, стоїть та сама водонапірна башта, закачує воду з водоносних горизонтів тими самими насосами, розподіляє воду по групі будинків (острівок багатоповерхівок колишньої військової частини), але "влада" — помінялася — і та сама вода виросла в ціні у 6 — 8 разів за кілька років. Вони, правда, поміняли магістральну трубу до будинків, бо вода вже була зовсім ржава, і фільтри не помагали, але при таких тарифах на воду — не мають навіть засобів для прочистки каналізації — все треба "діставати", за все треба платити додатково і знов-таки "мати своє"..

Отож,..чим відрізняється пост-совковий "пофігістичний" метод ведення "суспільного господарства" від "цивілізованого західного": тут кожен мусить бути універсалом: вміти електрику розвести, труби прокласти, крани, сантехніку підключити, вікна-двері поміняти, стіни заштукатурити, підлоги перестелити,..але в цілому він дешевший. А там — "у них нет быта!" — нема побутових проблем. Ви не маєте права навіть самостійно поміняти розетку — на все є свій спеціаліст відповідної служби, яка відповідає за ваш добробут і вашу безпеку. Ну і кожна послуга коштує відповідних грошей — і за гарантії, і за престиж фірми, і за приїзд спеціаліста та експлуатацію його апаратури, і за роботу контори, яка його прислала і платить відповідні податки на свої прибутки.. Так що "цивілізація централізованих усуспільнених послуг", яка мала бути дешевшою (за рахунок вдосконалення технологій і серійного виробництва стандартних товарів), — в результаті виходить дорожчою, ніж "пост-совок" з головастими універсалами, які вміють все і яких все "гребе".. І проблем з тупим захланим керівництвом і загарбницькими війнами ще тупіших сусідів — навалюється ще більше — до повного ступору.. Якби керівництво не було таке тупе і непробивне щодо розвитку власних ідей і власного "безкурвивого виробництва" — тут би вже давно можна було фантастику продумати, спроектувати, організувати і зробити.. Але якщо вони елементарної теорії 2Ж-циклів вже 40 років не можуть захавати — про артерії і вени, прямий потік і "зворотку", вдих і видих, постачання товарів і зворотній забір сміття (специфічного для кожного потоку товарів від кожної дистрибюторської мережі), і замість платити людям за акуратно розсортоване сміття як за вторсировину — ще здирають немалі гроші за його вивіз — майже чверть пенсії за опорожнення синіх пластмасових баків раз на 2 тижні.., — то про які "вищі технології", про які нові 2Ж-системи соціального забезпечення може бути мова? — Фузею тупим в руки — і на фронт, окопи копати, в войнушку бавитися, ще тупіших відганяти від корита цивілізації.., яка нам тут капає на "соціальне пособіє" і на оборону, щоб на хліб і тюльку плебеям вистачило..

Бляха, не хотів в такі густі гавняні дебрі залазити, але фантастика не пре. Фантастика була раніше — і ніхто її не хотів. Тепер стоїть питання "просто вижити", "вистояти".. І проблем курвивого падла (його брехливої, фальшивої, приторно-артистичної дії на психіку) ніхто не розуміє і не хоче її розгрібати, хоч всі душаться, кашляють, коли воно заходить накурене в громадський транспорт.. Така в нас курвива "історична спадщина", і схоже, що вона зі своїм трупним "героїзмом" і "жалом жалю" ніколи не закінчиться..

P.S. переглянув через місяць — 2 поправки: ідеальна форма робочого "келта" — не куляста, а ниркоподібна — як зона досяжності оператора (органіста, барабанщика,..); переглядав старі записи на ЖЖ — знайшов вступну статтю про 2Ж-цикли "на общєпонятном" https://ivanopiano.livejournal.com/tag/Естественные науки ("науки" також захопіть виділенням, бо не відкриється)