Не знаю, може я надто чутливий, але коли чую шуркання коси під вікном і мугикання самовдоволеної стервозної дури, зміюки підколодної, мені хочеться кричати і ридати, ридати і кричати: на хуя вона нищить мою живу траву — першу травневу свіжу траву, яка тримає вологу в грунті і виробляє кисень? На хуя вони купують ті тріммери, дегенерати курвиві срані легуники вишкварки зі сліпими плоскими очима, Реалісти срані підлотно скурвиво їбучі в голову і в душу — то не ваша земля, ви тут гості, ви, сука, з кишками чорними порваними вилетите звідси у свій сраний вирій і більше ніколи сюди не повернетеся. Ні спати, ні думати, ні щось робити, ні когось навчити — нічого, тільки напалмом шкварчати курвиве прокляте мугикаюче падло. Скурвоза підлотна: на хуя вона вбиває, знищує, мертвить мою свіжу травневу траву, яка виробляє для мене кисень, коли я задихаюся?

Курвиві вишкварки. До курвивого падла не доходить: ото є територія грядок, а то є територія трави — вона тобі нічого поганого не робить. Ото є територія людей — доріжка, асфальт, тротуар — а ото є територія трави: не чіпай, сука, мою траву — вона тобі, скотині, кисень виробляє, щоб ти не здохла. На хуя ти лізеш вирубувати траву з дерном ще на півметра за бордюр на територію трави??? Тобі голої землі мало? Он гамериканці за 50 років вирубали всі гігантські ліси секвой — і що мають? — Половина Америки — сухотна пустеля. Ти хочеш, сука, щоб тут таке було? Господарники срані — все би заасфальтували і здохли, розпляскані на тому асфальті під брилами бетону від своїх небошкрябів, котрі найменшого струсу не витримають. Бо гнилого мугикаючого самовдоволеного падла вже забагато. Шаркає, скотина випробовує на міцність мої нерви. Хочете, суки, щоб тут були смерчі і урагани? — Катріни, Івани, Павліни, Мальвіни..

До дури гавнистої не доходить — дальше гепає дверима (хоч двері дуже тихо акуратно безшумно делікатно закриваються), мугикає попід вікна своїм зміїним тонесеньким підлотним монохроматичним голосочком, підйобливо* дивиться на мене тупими очима, плоскими, як гудзики, ще й «з іздєвкою» — полюбуватися на мої психози — дура стервозна, зависла в своїх рідновірських гавнистих райочках. Це коли вони вже вдома — вже трупи — а ти ще в гостях — «як вуж на сковороді» — під пекучим розбещеним Сонцем.

* як та маацковская Ольга дивилася, ще й штуркала подружку під бік: «Сматрі: он злой!»

Як ти, сука, ні кози не маєш, ні кроля, ні вівці, ні корови, ні курки — на хуя даремно траву нищити і викидати в сміття?!