Що може розділити життя на до і після? Один випадок. Неочікуваний і навіть безглуздий. Від нього неможливо вберегтись, його не можна уникнути. Однак, завжди можна обрати, яким буде твоє після.

Уляна Пчолкіна — громадська активістка, засновниця Школи активної реабілітації для жінок з інвалідністю «Я зможу!», членка правління ГО «Група активної реабілітації», професійна каратистка, телеведуча, фіналістка першого у світі конкурсу краси Miss Wheelchair World 2017, Жінка ІІІ тисячоліття 2016, Жінка України 2019. 15 років тому у її житті сталася саме така подія. Нещасний випадок, унаслідок якого жінка втратила можливість ходити. Протягом останніх 15 років Пчолкіна доводить, що бути особою з інвалідністю – це не більше, ніж соціальні умовності. «Травма – це новий спосіб життя і комунікації зі світом.» Фактично, діяльність Уляни та її колег спрямована на те, аби комунікація зі світом для осіб з інвалідністю була ефективною.

Українське суспільство далеке від безбар'єрного середовища, відсутності стигми на особах з інвалідністю та, навіть, визнання їхнього права на повноцінне співіснування. Один із інструментів підваження такого порядку – це непереривна артикуляція видимості і присутності цих людей у світі. Разом із тим, присутність має бути комфортною в першу чергу для таких осіб. Рольова модель, приклад, який показує Уляна Пчолкіна – це повноцінне життя у найширшому розумінні цього вислову. «Пересування на колісному кріслі – це не обмеження, це просто інший вид руху. Він не впливає на втілення мрій, на організацію проєктів, на особисте життя і активну громадську діяльність. Не впливає, якщо ти цього не хочеш.„

Яскрава присутність таких як Уляна – вільних, цілеспрямованих і позитивних – у медіа-просторі важливий елемент процесу дестигматизації осіб з інвалідністю в суспільстві. Щобільше, це не менш важливий поштовх для їхнього прийняття себе, для формування впевненості та віри у свої сили, у можливість досягнення цілей. І це те, що потрібно нам вже зараз.