На сьогодні перед сучасним суспільством України одним із найважливішим аспектом розвитку, росту та відродження нації, є патріотичне виховання молоді. Це питання носить суспільно-необхідний характер розвитку нації. До процесу повинні бути залучені всі інституції і суб'єкти суспільства – сім'я, діючі заклади виховання і освіти, культури і спорту, органи державної влади, громадські організації, засоби масової інформації. Роль і місце нашої з вами держави полягає в створенні необхідних і достатніх умов для формування пріоритету національних інтересів в процесі виховання і навчання молодої людини – громадянина своєї держави.

Концепція патріотичного виховання нероздільно пов'язана з розвитком і становленням національної ідеї ( ідеології ) в суспільстві. На жаль, за багатовікову боротьбу за незалежність і самобутність свого народу українська еліта, як наукова, так і політична, не змогли поставити національну ідею як провідну і нездоланну силу розвитку і збереження нації.

Головна мета патріотичного виховання – набуття молодим поколінням досвіду, успадкування духовних та історичних надбань української нації, її досягнень. Формування у молоді гордості за причетність до української нації, української держави, розвиток високої духовності, моральності, культури.

Основні завдання патріотичного виховання:

- Формування у молоді національної свідомості і гідності, любові до рідної землі, батьків, родини і свого народу;

- Забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до старшого покоління, справжніх захисників своєї вітчизни;

- Всебічне знання і розуміння правдивої історії розвитку та становлення української держави, боротьби за незалежність і свободу свого народу з загарбниками і ворогами;

- Виховання правової культури у молодого покоління: повага до Конституції, Гімну та Гербу України, Прапору,символіки;

- Виховання високої духовної культури громадянина, становлення і утвердження принципів загально людяної моралі, притаманної українському народу – справедливості, милосердя, доброти, любові, нетерпимості до зла ;

- Формування мовної культури, володіння державною мовою вільно і всебічно;

- Розвиток найкращих рис української ментальності – працьовитості, культури спілкування , індивідуальної свободи, поваги до жінки, матері, дбайливого ставлення до навколишнього середовища;

- Формування відповідальності за свої вчинки перед державою і суспільством, нацією;

- Формування відчуття господаря в своєму домі, на своїй землі ;

- Всебічний індивідуальний розвиток особистості, гармонійне поєднання духовних, фізичних і моральних якостей, здатності відстоювати і захищати незалежність , свободу своєї держави, української нації.

На мою думку, кожна нація має особливості свого розвитку та становлення, існування. Ці особливості носять індивідуальний характер, притаманний їм в залежності від історичного, географічного, культурного та інших напрямків розвитку .

Формування національного характеру українця зумовлено рядом обставин, які суттєво впливали на розвиток держави (працьовитість українців, багатовікові пошуки справедливості для свого народу, і в той же час – відчуття меншовартості та залежності,миролюбство в поєднанні з постійною збройною боротьбою з загарбниками-завойовниками, високий інтелектуальний потенціал, культурний і просвітницький рівень. Виховання спражнього патріота (патріотки) відображує і носить національно-державну форму вираження, спрямовану на виховання громадянина конкретної держави. Патріотичне виховання, як і виховання взагалі, не може бути б е з н а ц і о н а л ь н и м.

Державний апарат і інституції любої держави підтримують і розвивають свою титульну націю. Саме тому в Україні повинен розвиватись і підтримуватись український (а не слов'янський, російський чи американський) патріотизм. Національні меншини в жодному разі не можуть протиставляти свої інтереси і бажання інтересам титульної нації країни в якій вони проживають . Інакше це рано чи пізно призведе до розвитку в країні націоналізму в крайніх формах , інших способів і форм захисту від панування іноземної присутності. Що вже привело до крайностей в зв'яку с ситуацією в країні.

Шляхи патріотичного виховання молоді повинні носити системний характер, бути відображені і закріплені в національній доктрині розвитку країни, ідеологічній стратегії її розвитку.

До основних з них можна віднести :

- Дбайливе і поважне ставлення до державних символів. Надання належної оцінки громадськістю, органами місцевого самоврядування фактам використання символіки і атрибутики іноземних держав в межах нашої держави;

— Вивчення військової справи, організація походів по місцях бойової слави під керівництвом досвідчених старших товаришів, офіцерів Збройних Сил України, ветеранів АТО;

- Створення і організація постійно діючих таборів військового вишколу для дітей старшого шкільного віку та молоді і загартованості духу на базі військових частин, спецпідрозділів ;

- Дотримання свідомими громодянами виконання законів і норм, що забезпечують інтереси національної безпеки держави, пропагування законності і порядку;

- Створення належних умов для гармонійного розвитку особистості – системна і виважена робота позашкільних гуртків, клубів, мистецьких центрів, спортивних закладів;

- Вивчення культурної і історичної спадщини українського народу по книгам, кінофільмам;

- Глибоке дослідження і аналітичне обґрунтування відомих історичних подій, пов'язаних з становленням і розвитком української держави і українського народу, обговорення з молоддю цих подій, створення дискусійних клубів;

- Вшанування пам'яті справжніх патріотів і героїв України, які віддали своє життя за її свободу і незалежність, вшанування Героїв Небесної Сотні, Героїв АТО;

- Проведення «круглих столів», організація зустрічей молоді з відомими патріотами України, які проживають на території України і за її межами, встановлення ділових контактів з представниками української діаспори, вивчення їх життєвого досвіду, використання існуючих надбань старшого покоління;

- Встановлення пам'ятних дошок, знаків, перейменування вулиць і проспектів українських міст і сіл на честь патріотів України, загиблих Героїв АТО;

- Висвітлення в ЗМІ історичних подій, пов'язаних з становленням і розвитком української держави, висвітлення подвигів загиблих бійців в Зоні АТО;

- Оприлюднення і надання належної оцінки вчинкам і наслідкам дій відомих в різні часи особистостям, політичним течіям і ідеологіям, діяльність яких пов'язана з історією і сьогоденням України;

- Збереження і відновлення діяльності краєзнавчих музеїв по всій країні. Популяризація народного мистецтва, живопису, фольклору. Створення єдиного загальнодержавного реєстру краєзнавчих, етнографічних музеїв Украйни;

- Поглиблене вивчення поетичної та літературної спадщини класиків української літератури, філософії, мистецтвознавства ; — Створення необхідних і сприятливих умов для поширення україномовної продукції.

Також, на мою і не тільки на мою думку очевидно, що інформаційна робота ЗМІ, літератури, інтернет-ресурсів – надважлива! В наш вік, вік новітніх технологій, популяризація патріотизму кращих Синів та Доньок України, кращих представників українського народу повинна висвітлюватись для дітей та молоді в першу чергу через інтернет – ресурси, доноситись вихователями, вчителями та батьками. Тому що тільки так ми з вами розбудуємо Нову Країну – Україну! Тільки так, тільки спільними силами! І, найголовніше, – Сила в Єдності і Любові, в Любові до один-одного, до рідної землі — до України!