26 червня у Коломиї відбулася знакова культурна подія — відкриття міжмузейного виставкового проєкту «Свою Україну любіть». Творчий діалог спадщини Ганни Верес і Ганни Василащук, присвячений 65-річчю Національної премії України імені Тараса Шевченка. Проєкт поєднав дві важливі мистецькі події — відкриття масштабної виставки у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського та презентацію книги Дмитра Стуса «Василь Стус: життя як творчість» у Музеї історії міста Коломиї.

Виставковий проєкт став продовженням багаторічної дослідницької роботи Вишгородського історико-культурного заповідника зі збереження та популяризації творчої спадщини лауреатки Шевченківської премії Ганни Верес. Дослідження, розпочате у 2022 році експедиціями до Іванкова та Обуховичів, дало поштовх низці культурних ініціатив, серед яких міжмузейний проєкт «І на оновленій землі», всеукраїнський проєкт «Ткацтво.UA», внесення елемента «Обуховицьке ткацтво» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, а тепер — і новий міжрегіональний проєкт.

Ідея виставки народилася понад пів року тому під час спільної експедиції директорки Вишгородського історико-культурного заповідника Влади Литовченко та генеральної директорки Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського Ярослави Ткачук до села Шешори, де відбулася зустріч із Марією Василащук — донькою Ганни Василащук. Згодом, за сприяння директора Національного музею Тараса Шевченка Дмитра Стуса та головного зберігача фондів Юлії Шилєнко до проєкту долучилися унікальні роботи творчої спадщини Ганни Верес та спільні роботи ткаль з їхньої роботи щодо Шевченківської премії. 

В основі експозиції творчий діалог двох видатних українських ткаль — Ганни Верес та Ганни Василащук, які у 1968 році були удостоєні Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл українських народних тканих рушників. Ганна Верес репрезентує мистецьку традицію Київського Полісся, а Ганна Василащук —  Гуцульщини та Покуття. Їхня творчість є прикладом унікального синтезу народної символіки, художнього мислення та поезії Тараса Шевченка, найяскравішим втіленням якого став феномен «Тканого Кобзаря». 

До експозиції увійшли твори, архівні документи, фотографії та унікальні матеріали з фондів Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, Національного музею Тараса Шевченка, Вишгородського історико-культурного заповідника, Державної архівної служби України, Іванківської селищної ради та родинного архіву Ганни Василащук. Окреме місце посіли сценічні костюми, створені Ганною та Валентиною Верес для Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки. 

Окремою складовою виставки став архівний фотопроєкт, підготовлений Вишгородським історико-культурним заповідником у співпраці з Державною архівною службою України. 

Під час відкриття директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко розповіла про дослідницьку роботу над спадщиною Ганни Верес та наголосила на необхідності збереження культурної спадщини в умовах війни. 

Продовженням культурної програми стала презентація книги літературознавця, письменника та генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Дмитра Стуса «Василь Стус: життя як творчість». 

Ініціаторкою та кураторкою зустрічі виступила директорка Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидатка історичних наук Влада Литовченко, а модераторкою — Мар'яна Кодіна.

У презентації взяли участь письменники, науковці, музейники, представники духовенства. Дмитро Стус розповів про роботу над книгою, архівні пошуки та відповів на численні запитання читачів.

«Для мене надзвичайно важливо, щоб постать Василя Стуса звучала не лише в академічному просторі, а й у серцях молодих українців. Саме тому такі зустрічі об'єднують покоління навколо правди, культури та нашої національної пам'яті», — зазначила Влада Литовченко.

Своєю чергою Дмитро Стус наголосив: «Батько ніколи не прагнув стати символом. Він просто не вмів жити всупереч своїй совісті. Якщо після цієї зустрічі хтось відкриє його поезію чи інакше подивиться на Україну — значить, ця розмова була недаремною».

Проєкт реалізовано за сприяння Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Коломийської міської ради, Київської обласної державної адміністрації, Департаменту культури та туризму Київської ОДА, Київської обласної ради, Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки, Державної архівної служби України  та інших партнерів.

Міжмузейний проєкт «Свою Україну любіть» став символічним культурним мостом між Київським Поліссям і Гуцульщиною, між Київщиною та Івано-Франківщиною, між двома мистецькими традиціями, об'єднаними спільною ідеєю — берегти, досліджувати та передавати наступним поколінням українську культурну спадщину. 

Фото надані Управлінням культури, національностей та релігій Івано- Франківської ОДА