Темою багатьох світських розмов часто стають подорожі. Люди міряються кількістю відвіданих країн і пройдених маршрутів і ніби нічого поганого в цьому немає, але в Україні теж є багато крутих містяків. Львів, Одеса, Київ тут хедлайнери, поступово підтягуються Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, містечка в Карпатах, але хіба чули ви щоб хтось з доброї волі їхав в Житомир чи наприклад просто посеред року в Херсон?
От і я жодного разу не був в Херсоні, а тут випала нагода знайомі знайомих вирішили організувати круту подію для регіонального масштабу «Тышо-тышо фест».
Нойнец з «Петр и Мазепа» активно його анонсував http://petrimazepa.com/ua/fest.html і сам поїхав, от і я вирішив на деньок підтягнутися тим більше що знайшлася компанія для дороги.
Стартанули ми з Києвав о 7-мій ранку з Андрюхою, який є одним із засновників сайту http://www.lun.ua/ і сам родом з Херсона . Спілкувалися дорогою і про події в Україні і про робочі моменти і звичайно про туристичний потенціал міст, який нерозкритий на повну.
Дорогою вже в миколаївській області заїхали в крутий містяк про який раніше я і не знав. На карті це тут:
Вже дома почитав в неті, що це «Мигейские пороги (Бугский Гард)». А ось як їх побачили ми:
вода дуже чиста
і поодинокі туристи або місцеві
звичайно ж запілили селфач
і ще кілька фото з інших ракурсів
поряд там не менш красиво
а з іншої сторони взагалі просто шикарно, залазиш на скали і слухаєш гуркіт води через пороги
сюди приїзджають якраз для рафтингу, можна і снарягу в оренду взяти.
в нас часу було не так багато, тому зробили ще парочку фото і рванули на Херсон
Всю дорогу втікали від дощу, але тут одразу віччулось тепло півдня.
Херсон — південь України — саме так — ПІВДЕНЬ і однозчначно не Юг. Місто на стільки українське, що я навіть цього не очікував.
Звичайний вихідний і люди ходять у вишиванках:
не тільки дорослі, а й діти:
і це не поодиноке явище:
Все місто в національній атрибутиці:
на центральних вулицях продають вишиванки:
ось ще одна з центральних вулиць
козаки вирвались із якоїсь театральної постанови і співають вулицями українські народні пісні:
Все це склало виключно позитивні враження. Люди переважно спілкуються російською, я говорив виключно українською і по реакції оточуючих це абсолютно не було диковинкою і навіть кілька разів продавці переходили на українську, що ще раз підкреслює абсолютну відсутність проблематики мовного питання у нас і штучну його роздутість.
Ми звичайно всі радіємо фоткам з кримських пляжів, але територія біля готелю тут теж не вирує особливо життям.
та й закриті заклади поряд з набережною не рідкість:
І тут ми вже дискутували що перше — курка чи яйце, турист чи інфраструктура? Видно, що місцева влада як вже традиційно по Україні клала болт на всі ці розвитки. Мер в Херсоні пройшов за рахунок того, що їздив на роботу в маршрутці — це тіпа такий піар був поядрьонєй Яценюка, а дороги в місті просто укомплектовані ямами. Ну але і є плюси місцевої влади вона робить максимум можливого при таких підходях — не заважає. І тут як завжди приходять низові ініціативи людей яких запарило, що в місті нічого не відбувається, запарило що не розвивається туризм зі всіма можливими задатками. До цього рано чи пізно приходять — так колись з'явилась стилістика у Франківську коли зібрався місцевий бізнес так починає і Херсон.
Київ не здивуєш різного роду фестивалями. Але саме для Херсона подібні ініціативи — це велика подія і для людей і для місцевого бізнесу. Для бізнесу в першу чергу як площадка для комунікації. Ось що з цього вийшло:
Ну і трохи фото від мене як все проходило
Набережна, берег Дніпра
Діти вриваються на травці, класична Україна — це Європа)
Черга за морепродуктами:
Аудиторія максимально різна, культурно вриваються на вихідних мужики
Різні настойки були б по смаку київським хіпстерам
гарячі бургери
купив пацанам тут трохи рибки
культурно сидять родинами люди
такої кількості людей організатори явно не очікували і кількість сидячих місць могла бути ще більшою
Кальянна зона
А от і організатори цього дійства:
та ми разом з його братом Павел Билецкий
і ще одна фото з відвідувачами.
Пацани молодці — підтягують людей і роблять все щоб такі фото були не одиночними, а кількість туристів в Херсоні росла і відповідно місто розвивалося. Такі низові ініціативи лежать однозначно на молоді. Багато хорошого в Україні вже придумано і реалізовано, багато проектів можна просто брати і переносити в інші регіони. Видно, що є прогалина в неформальній освіті, людей на місцях треба мотивувати і показати вже готові успішні приклади і вони качнуть Херсон, Житомир чи будь-яке інше місто.
Я був приємно здивований, але мене кілька разів впізнали на вулиці в Херсоні. Фото Алёна Енэр.
І запросили на інтерв'ю з видання Херсонские вести:
В редакції ще поспілкувались на рахунок місцевих медіа та політичної ситуації в регіоні. Ці рєбятки — приклад якраз критих місцевих ЗМІ.
Я поки не бачив хто на регіональному рівні таке робить, якщо хтось знає підкажіть:
1 год на посту Херсонского городского головы
Мені казали, що Херсон — місто брачних агенств і дійсно на вулицях багато красивих дівчат, але поки мій топ по Україні — це Харків. Ну а для вас трохи фото:
На вулицях крутий стріт-арт
Сподобалися вказівники:
Вулиця Суворова — по ній максимально гуляють і там встановлене вуличне радіо, яке має заграти.
Релама — всьо як обично:
хоча була й крута:
Тут я звичайно був ну прямо дуже здивований:
троянди на вулиці і НІХТО їх не порізав. Як таке буває?
Love park))
Вивіска круто інтегрована в дизайн забудови:
В Херсоні за 4 години, які я там був мені взагалі вдалося багато кого і що побачити. Ось наприклад зустріли нашого боксера українських отаманів Олега Зубенка:
Зустріч з вокзалом завжди — стрьом. Але сходок подпісчіков пабліка «я люблю быть в говне» біля херсонського я не побачив, можливо пощастило.
Загалом подорожі в рамках країни — це хороший тренд і його потрібно підтримувати максимально. Але не тільки подорожі. Видно що регіони потребують більшу кількість культурних і освітніх проектів і тут кидається в очі відсутність державних програм.
Низові ініціативи точно можуть багато що зробити. Радий масі знайомств і впевнений, що буду частіше тепер.