Нижче наводжу свій переклад статті Алістера Макдональда "War in Ukraine Is Already Taking Its Toll on Global Food Supplies", опублікованої 20 березня 2022 року в "The Wall Street Journal": https://www.wsj.com/articles/ukraine-war-farming-food-supplies-grain-russia-11647796055 

Війна в Україні вже впливає на глобальне постачання продовольства

Дефіцит палива, добрив і робітників, викликаний російським вторгненням, скоротить щорічні поставки, на які покладаються країни по всьому світу.

Український фермер Ігор Борисов зберігає 2000 тонн кукурудзи з осіннього врожаю на складі, що знаходиться за російськими лініями бойових дій. Як і для інших фермерів по всій Україні, його урожай на цей рік також знаходиться під загрозою. Глобальні побоювання, що вторгнення Росії зменшить урожай України у 2022 році, втілилися в життя. Дефіцит зерна пошириться на багато країн, які покладаються на постачання з України пшениці, кукурудзи та олії для приготування їжі. Пшениця вже посіяна, до посадки кукурудзи залишилося всього кілька тижнів, але фермери в Україні не можуть отримати необхідні добрива і хімікати. У них мало палива для тракторів та іншої сільськогосподарської техніки. Робітники звільняються, щоб приєднатися до боротьби або покинути країну, залишаючи ферми без робочої сили.

Пан Борисов каже, що він та інші фермери повинні почати висаджувати кукурудзу, соняшник та ячмінь у квітні та травні. Це зараз викликає сумніви, і вплив на постачання продовольства і ціни буде відчуватися в усьому світі. «Ми сподіваємося, що посадимо, і ми хочемо посадити, але ситуація абсолютно непередбачувана», — каже Борисов. «Ви не можете будувати прогноз на Владімірі Путіні.»

Багаті поживними речовинами ґрунти України дають 10% світового експорту пшениці, 14% експорту кукурудзи та близько половини світової соняшникової олії, за даними Міністерства сільського господарства США. Всього за три тижні війна зруйнувала сільське господарство України, викликавши підвищення цін, а також загрозу глобального дефіциту. Значна частина експорту йде в країни, що розвиваються, які вже борються з інфляцією продовольчих витрат. Ферма Борисова знаходиться недалеко від кордону з Росією, в районі, який був захоплений в перший день бойових дій. Його не було вдома, коли вдерлися росіяни. Його батьки, які живуть поруч з фермою, подзвонили йому, щоб сказати, що повз поля рухаються сотні танків.

Морська блокада Росії та бойові дії навколо українських портів майже зупинили морське судноплавство і залишили обмежені засоби для транспортування вантажів. Ціни на пшеницю досягли рекордних рівнів через вплив на українські та російські поставки.

Як і військові зусилля України, сільськогосподарський сектор країни згуртовується. Експорт перенаправляється, і Україна просить США, Польщу, Францію та інших про постачання, каже Тарас Висоцький, заступник міністра аграрної політики та продовольства України. За його словами, в кращому випадку аграрний експорт країни впаде на п'яту частину в цьому році в порівнянні з 2021 роком, але ймовірніше набагато більше падіння.

Якщо російські війська негайно підуть, каже Дмитро Скорняков, його чотирьом фермам все ще буде складно відновити роботи. Трактори, хімічні обприскувачі та зерновий силос були знищені на одній фермі, розташованій поблизу обложеного міста Маріуполь, сказав він. Деякі з його працівників пішли, щоб приєднатися до оборони країни.

Далі вздовж узбережжя Чорного моря спаржева ферма Лариси Боден, найбільша в Україні, знаходиться на території, яку зараз утримує Росія. За її словами, сусідні ферми в одному з найважливіших сільськогосподарських регіонів України мають поля, перериті танками та артилерійським вогнем. Пані Боден планувала до квітня доставити 340 000 штук спаржі з Нідерландів, щоб посадити більше врожаю. Вона зробила початковий внесок у розмірі 78 000 євро, близько 85 500 доларів. Після вторгнення вона скасувала замовлення і попросила постачальника спробувати продати їх в іншому місці. Як і пан Скорняков, вона боїться, що їй не вистачить працівників. «У нас немає людей, — каже пані Боден, — у нас є танки».

Уряд України, чий прапор, як кажуть, зображує блакитне небо над жовтим полем, значною мірою звільнив сільськогосподарських робітників від призову на військову службу. Багато хто йде до війська незважаючи ні на що.

Навіть на фермі пана Скорнякова поблизу порівняно мирного кордону з Польщею робітники, що залишилися, можуть виконувати менше ніж 60% роботи, каже він. Добрива та хімікати не доставили, каже пан Скорняков. Паливо, яке він зазвичай купує у Росії та Білорусі, недосяжне. «Це катастрофа», — каже він.

На шляху

За даними USDA, Україна є, відповідно, четвертим і п'ятим за величиною експортером кукурудзи й пшениці у світі, і 85% експорту врожаю йде морем, каже пан Висоцький. Оскільки порти закриті, країна намагається перемістити частину експорту через свої західні кордони. Від 25% до 30% зараз прямують до Румунії, Польщі та Словаччини поїздом і далі в інші порти, каже Висоцький. Це недосконале рішення. Українська залізниця не вміщує настільки великий обсяг сільськогосподарських культур, як порти, і зерно треба перевантажувати в інші вагони на кордоні, тому що українська залізниця радянської епохи використовує іншу колію, ніж в Європейському Союзі. Об'їзди морем додадуть від 10% до 15% до вартості посівів, каже Висоцький.

Війна в Україні завищує світові ціни на продовольство, які вже знаходяться на десятирічному максимумі, в основному через тривалі проблеми з ланцюгом постачання через пандемію. Ф'ючерси на пшеницю в цьому році зросли на 42%; ціна на кукурудзу зросла на 27%.

Погіршуючи перспективи постачання продовольства, Росія, також великий експортер зерна, намагається вивести свої культури з Чорного моря. За оцінками "JPMorgan Chase & Co." постачання російського зерна знизилось на 60% в другий тиждень березня в порівнянні з типовим обсягом для цього періоду в минулі роки.

Зерно використовується для кормів для тварин, а перебої з постачанням вже вдарили по м'ясній промисловості. «Ми спостерігаємо масове зростання цін на молоко і м'ясо, і це не короткостроково», — каже Кріс Елліотт, професор і експерт з міжнародних ланцюгів постачання продовольства в Університеті Квінс в Белфасті.

Новий врожай

За останні два десятиліття світова торгівля пшеницею зросла майже вдвічі, значною мірою через активізацію експорту з України та Росії, за даними Інформаційної системи аграрного ринку, глобальної ініціативи продовольчої політики Групи 20. Ще 15 років тому експорт зерна з України становив менше ніж 7% від загального обсягу 2020 року, згідно з урядовою статистикою.

За оцінками AMIS, 25 країн отримують принаймні половину своїх поставок з двох країн. «Очевидно, нас бентежить, що деякі країни так сильно покладаються на Росію й Україну для постачання пшениці», — каже Деніс Дрехслер, керівник проєкт групи.

Сьогодні понад 41 млн га сільськогосподарських угідь займають 70% території України. Сільське господарство є найбільшою частиною української економіки, на яке припадало 14% валового внутрішнього продукту в третьому кварталі минулого року.

Так було не завжди. Коли Кіес Уїзінга прибув в Україну 20 років тому, прямо з голландського сільськогосподарського коледжу, він побачив потенціал в багатьох занедбаних полях країни. Пан Уїзінга вирощує пшеницю, ячмінь і цукрові буряки, а також худобу в центральній Україні. Три тижні тому він заплатив еквівалент 80 центів за літр бензину. Тепер це $1,65, каже він: «Якщо ви можете його дістати».  Пан Уїзінга каже, що має посадити свою кукурудзу протягом трьох тижнів. У нього на фермі достатньо палива для, можливо, трьох чвертей звичайного врожаю. Дефіцит хімічних речовин і добрив також зменшить врожайність, каже він. Фермери повідомили, що мають в середньому лише 20% необхідного їм палива, згідно з онлайн-опитуванням уряду 1700 фермерів, які представляли 15% орних земель України. Близько 5:00 ранку 24 лютого, в перший день російського вторгнення, Уїзінга сказав, що чув щось схоже на реактивний винищувач, що летів високо над його фермою. Потім він відчув, як здригаються вікна і двері. Російська ракета влучила у сховище боєприпасів. «Незабаром те, що місцеві фермери відчувають як катастрофа, стане катастрофою для інших країн світу», каже пан Уїзінга, «коли вони не зможуть отримати наше продовольство.»