Нижче наводжу свій переклад статті Тімоті Гартон Еша "Ukraine"s heroic resistance has lost some battles, but it can still win the war for its freedom", опублікованої 17 березня 2022 року в "The Globe and Mail" https://www.theglobeandmail.com/opinion/article-ukraines-heroic-resistance-has-lost-some-battles-but-it-can-still-win/

Героїчний опір України програв деякі битви, але вона все ще може виграти війну за свою свободу

Якщо Україна протримається ще тисячу років, люди все одно будуть казати: "Це був їхній найкращий час". Але українців майже напевно чекають набагато гірші часи, ніж те, що пережили британці в 1940 році. Це російська кампанія ескалації міжміських бомбардувань і облоги, щоб спробувати зламати їх волю до протистояння, через страх, голод, спрагу, холод, хвороби й всі інші наслідки невибіркового руйнування.  Отже, що ми можемо зробити, щоб допомогти українцям захистити свою країну, свою свободу і демократію? Президент Володимир Зеленський, Черчилль України, постійно повертається до трьох речей: більше військової підтримки, більше санкцій і краще майбутнє для України в Європі. У всіх трьох ми можемо зробити більше. Масштаби західних постачань зброї були дивовижними. Але російські війська починають закривати західні лінії постачань. У нас ще є кілька днів, можливо, тижнів, щоб поставити більше боєприпасів і зброї, включаючи складну зброю протиповітряної оборони й основні матеріали, щоб допомогти таким містам, як Київ, витримати облогу.

Але НАТО не збирається доставляти винищувачі або встановлювати заборонену для польотів зону, про яку продовжують просити українці. Воно не збирається воювати з Росією. Тим більше є причин робити більше на двох інших основних фронтах, визначених паном Зеленським. Пакет санкцій, про який ми вже домовилися, є безпрецедентним, але єдине, що ми можемо зробити для швидкої ескалації санкційного тиску, — це зупинити імпорт нафти й газу з Росії.

Серед багатьох помилок, допущених після захоплення Криму Путіним у 2014 році – переломним моментом, який не переломив Європу – однією з найсерйозніших було продовження і навіть збільшення енергетичної залежності Європи від Росії. Недавнє ретельне дослідження економічних витрат на припинення німецького імпорту енергоносіїв з Росії показує, що негативний вплив складе від 1% до 3% ВВП або (в гіршому випадку) близько 1000 євро на людину. Але німці повинні зважити високу економічну вартість припинення імпорту енергії з Росії проти моральних витрат на те, щоб продовжувати платити мільярди у військову скриню Путіна. В Німеччині є таке справжнє народне обурення, що на цей подальший крок ще можуть піти, можливо, починаючи з нафти й переходячи до газу.

Третя ключова вимога Зеленського – визнати Україну кандидатом на членство в ЄС. Відповідь ЄС на Версальському саміті минулого тижня була вкрай невтішною: з купою поблажливого мурмотіння про "приналежність до європейської сім'ї" заявка України була направлена до Європейської комісії для розгляду. Однак, Європа, включаючи не членів ЄС, таких як Великобританія, може зробити ще багато чого разом з США та іншими західними союзниками.

Післявоєнній Україні знадобиться масштабний план реконструкції, на мільярди євро і доларів, що надходитимуть з усього Заходу. Це також створить умови, за яких мільйони українських біженців зможуть повернутися додому. Уздовж цього шляху є багато можливостей для ближчого об'єднання. Українці вже мають безвізовий режим з ЄС. У довгостроковій перспективі Україна може навіть увійти до Європейської економічної зони.

І ось тут довгострокове бачення повертається до нагальних потреб. Я молюся за чудо на Дніпрі, в якому Україна просто перемагає Росію. Але це дійсно було б чудом. Якщо цього не станеться, цій страшній війні доведеться прокласти собі шлях до точки, яку стратегічний мислитель Лоуренс Фрідман назвав "болючою тупиковою ситуацією", коли обидві сторони визнають, що їм доведеться вести переговори про мир.

Наша безпосередня мета повинна полягати в тому, щоб Путін постраждав якомога більше, а українці — якомога менше. Але в цей важкий момент Зеленському майже напевно доведеться піти на деякі гіркі поступки в обмін на виведення російських військ. Ймовірно, це буде нейтралітет, на який президент України вже натякав 15 березня, заявивши, що його країна не буде в НАТО, і якесь умовне або де-факто прийняття абсолютно нелегітимних територіальних захоплень Путіна в Криму й Донецькій і Луганській областях.

Проти такої поразки Зеленському дуже потрібна велика перемога, яку можна показати своєму народу. Західний план реконструкції та європейська перспектива – це перемога. У всьому цьому ми повинні дивитися на українців. Якщо вони хочуть, щоб ми скасували деякі санкції проти Росії у відповідь на вихід Росії з України, ми повинні це зробити. Але також у наших силах дати українцям історичне відчуття того, що, хоча вони, можливо, програли деякі битви, врешті-решт вони, величезною ціною, виграли війну – за свободу України та її належне місце в Європі.

Тімоті Гартон Еш, професор європейських студій Оксфордського університету, нині пише історію сучасної Європи.