Багато хто каже, що не можна переносити вибори. І це правда. Є перелік чітких підстав — умови надзвичайного або воєнного стану. Тут Президент має видати Указ, а ВР його затвердити. Але це не вирішення питання, адже «надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більш як 30 діб і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях». Можна ще продовжити на 30, але це вже стеля.

Також не варто забувати, що згідно чинного законодавства «рішення про проведення чергових виборів депутатів обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост приймається Верховною Радою України», а тут можуть бути нюанси)

Але найголовніше, що попри публічну риторику зацікавлених у перенесенні виборів значно більше, ніж здається на перший погляд. Так, СН навряд чи повторить успіх парламентських виборів на місцях, а погані результати ще більше похитнуть позиції провладної партії. ЄС не повторить успіх БПП. Батьківщини, яка за останньою соціологією з квітня втратили 4 процентні пункти не покращить своє представництво в місцевих органах влади, тим більше, що у них проблеми з фінансуванням. Голос після демаршу Вакарчука навряд чи щось отримає. На позапарламентську РПЛ також нічого доброго не чекає. ОПЗЖ теоретично збільшить (а точніше отримає, бо у 2015 був ОБ з Ахметівськими хлопцями) свій вплив на Сході та Півдні.

Ну і звичайно можуть отримати підтримку нові політичні проекти, але кому з вище перерахованих цікаво ці нові проекти пускати на місця? Тому публічно говорити, що вибори мають відбутись будуть говорити усі, проте реально голоси знайдуться навіть для прийняття змін в Конституцію.

Під яким соусом подати? Коронавірус, новий карантин, необхідність економії коштів, зокрема, для введення безумовного базового доходу, незавершеність децентралізації та змін до виборчого законодавства і т.д.