Йде активна дискусія щодо призначення молодої дівчини заступником міністра енергетики.

Більшість засуджує це через молодість і відсутність досвіду у нової замміністерки. Вважаю, що це через непорозуміння. Бо люди за старою звичкою вважають міністерство якимось надважливим органом, який вершить долі країни.

Це вже давно не так. В міністерствах зараз мало, що вирішують. Там взагалі мало роботи. Візьмемо енергетику. Нафтові й газові справи – це НАК «Нафтогаз України» та «Укргазвидобування», які не мають вже ніякого відношення до міністерства, а ведуть справи самостійно, підпорядковуючись Кабміну. Електроенергетикою самостійно керує ДП «Укренерго», яке є загальноукраїнським диспетчером. Виробництво електроенергіі – це ДП «Енергоатом» та інші державні та приватні електростанції. Міненерго цього питання не торкається. Шахти у нас або приватні, або на окупованій території. Тарифи встановлює незалежна комісія.

Єдине, чим займається Міненерго, це готує безкінечні «Стратегії…» Зараз там вже вийшли на горизонт 2035 року. А «Стратегія…» в підсумку має формат презентації в поверпойнті. Я думаю, що новий замміністра якраз у підготовці презентацій і є фахівцем, тож буде кваліфіковано виконувати свою роботу. А якщо вона ще й англійську добре знає, то буде їздити з міністром по світу на різноманітні зустрічі-конференції, перекладати йому там, де власного обсягу мови не вистачатиме.