Ми бачимо що багато наших співгромадян в заязку з війною ( але не тільки) покинули нашу країну. Багато хто висловлює стурбованість що велика частина не повернеться..
А що робить держава щоби виправити ситуацію?
Держава мала б ставати мабуть чимось привабливою для своїх громадян. Я розумію що немає можливості швидко зробити рівень життя як в Швейцарії.. Але.. має бути хоча б справедливість. Справедливість то є важливий фактор привабливості.
І от над одним прикладом " справедливості" української держави я пропоную зараз поміркувати.
Як відомо в Україні відбувається пенсійна реформа  . Як поглянути ззовні то ніби все справедливо. Хто має багато стажу, вніс багато коштів пенсійних внесків, той може швидше на пенсію вийти. А в кого стажу катма, той нехай помикається ще 5 років, коли в такому віці і на роботу ніде не беруть.. Але, ніби хто йому винен. Треба було працювати .
    Все ніби так, але є деякі уточнення..
  Колишній прем'єр -міністр Гройсман, коли обгрунтовував впровадження цієї  реформи вказував свій приклад, як він, досить молода людина, а вже має дуже багато стажу..
  Я не про самого Гройсмана, можливо особисто його це не стосується, можливо ослбисто він працював чесно і ефективно.. Я про переважну більшість такого типу людей до якого належить він. Котрі з молодого віку пішли в чиновники, в прокуратури , суди, міліції-поліції.. І там відбули ( чи відбудуть ) до старості. В них зі стажем все добре  . Вийдуть на пенсію в 60 і ще років з 5-10 будуть залишатися на роботі, отримуючи і пенсію і зарплату..
І є інші. Ті хто десь трохи працював на Батьківщині, але .. Роботи тут особливо для них не було, а як була то з такими зарплатами, на які не завжди і на їжу вистачало  . Тому вони були змушені час від часу їздити підзаробляти за кордон . Хтось час від часу, а хтось проробив і багато років..
Зрозуміло що стажу в цих людей не вистачає. І зараз, на старість вони залишаються без пенсій.
Зрозуміло що і вони працювали. Зрозуміло що саме в Пенсійний Фонд вони внесків не робили, але справедливість то не про Пенсійний Фонд. Справедливість то про суспільство і про державу.
Тому поглянемо на це з того боку, яку користь ( чи шкоду) принесли державі і суспільству ці дві категорії громадян.
Чому в нашій державі немає достатньо добре оплачуваної роботи, аби люди не були змушені пркидати свої родини і десь тинятися в пошуках заробітку? 
Відповідь давали практично всі експерти. Тому що немає інвестиційного клімату, немає достатньо інвестицій, не йде в Україну капітал. 
Чому не йде? 
Відповідь теж на поверхні  . Бо корумпована судова і правоохоронна система, корумповане чиновництво, не діють закони. Капітал ( нормальний капітал а не нувориші) боїться..
Отож, через діяльність ( чи бездіяльність )  першої категорії, друга категорія була вимушена тинятися світами і в результаті, ціле життя важко пропрацювавши, не має трудового стажу . Тут причинно- наслідковий звязок очевидний .
Ми запитаємо , а яка користь була нашій державі і суспільству від їх поневірянь деінде за межами України? Вони ж в Україні податків не платили!
І тут відповідь дуже очевидна.
Якщо б вони не їздили, а роботи в Україні катма, то.. вони б стояли на біржі праці ( або стояли б там інші, місця яким вони звільнили ) або працювали б за якісь мінімалки. Ринок праці був би перенасичений пропозицією робочих рук, що не спонукає роботодавців до підвищення зарплат і покращення умов праці .
За свої мінімалки чи виплати з біржі вони б ледь- ледь сяк так харчувалися. Купівельна спроможність була би десь біля нуля. Бізнес в Україні не мав би руху. В магазинах щось дорожче від буханки хліба дуже рідко продавалося б.
Підприємства що виробляють цеглу, плитку інші будматеріали не мали б збуту. ( Попробуй за мінімалку чи допомогу з біржі хоч якийсь курник побудувати)..
Та .. Вони ризикнули. Зібралися і поїхали , покинувши свої сімї, дітей. Щоб згодом повернутися ( про тих що не повернулися і прилагтувалися там нащавжди тут мови нема, їм наші пенсійні реформи пофіг).
Привезли доляри і єврики. 
Покупували додому телевізори, компютери, меблі  . Магазини заробили заплатили податки і ПДВ, продавці  заробили..
Почали будувати чи ремонтувати будинки , квартири, дачі.. 
Підприємства з виробництва будматеріалів запрацювали, продали, заробили, заплатили податки і ПДВ..
І в результаті такої діяльності другої категорії піднялися зарплати ( і хабарі) в першої категорії. Інакше звідки б то ?
А от тепер про справедливість.
Де та справедливість якщо ті, хто постійно піднімали цю країну, вливаючи в жили економіки кров, залишаються без пенсій, а ті хто постійно тормозили країну, створювали несприятливі умови.. ті і далі будуть жирувати?
І от зараз, війна.. Перша категорія вся в пільгах і в броні . І думають про те, як би то ще тих представників другої категорії що зараз за межами України , з тих замеж дістати і на війну послати. А вони будуть і далі все дєрібанити, яйця по 17 гривень війську толкати..
От така вона справедливість українська..