Сьогоднішній ролик Президента щодо проведення опитування паралельно з голосуванням на виборчих дільницях 25 жовтня викликав справжній резонанс. Відразу виникло декілька питань у відповідь щодо тем, які залишилися в таємниці, законності цієї ініціативи і фактичної можливості проведення. Але найголовнішим є питання «навіщо?». І відповідь на останнє запитання до болю проста і затьмарює собою все інше.

Згадайте бордову кампанію Слуг народу «Україна — це ти! Буде так, як вирішиш ти!». Уже після розгортки відповідної хвилі було ясно, що це лише частина ребуса. Другу частину відкрив сьогодні Зеленський, продовжуючи грати з виборцем і опонентами в «кішки-мишки».

Суб'єктивно, це все робиться для максимальної мобілізації виборця — свого ядра, яке потроху випаровується до інших проектів. Наприклад, до тієї ж партії «Перемога Пальчевського», що вдало грає на полі «нових інших» у ніші центризму і яка за даними «Опори» веде агітацію на більшості території України. А «Слуги…» вже втратили «аромат нової машини» і занурилися в корупційні скандали.

Десь на західній Україні цей електоральний пиріг відкусить «Голос», на тій же Волині або Київщині — «За майбутнє», в Дніпрі — «Пропозиція» Філатова.

У свою чергу, «Європейська Солідарність» для тонусу своїх шанувальників, сконцентрувалася на двох фронтах — опонування Слугам (як відлуння 2019 року) та ідеологічної боротьби з «ОПЗЖ».

Кожна політична сила працює над тим, щоб в умовах вкрай низьких прогнозів щодо явки довести свій електорат до урн. Соціологія показує оптимістичний прогноз, але тут спрацьовує карантинний прагматизм і досвід виборів 2015 року. Саме цим зараз мотивуються «Слуги ...», ставлячи перед собою завдання знизити прихід людей пенсійного віку, де відсоток підтримки «СН» мінімальний, і дати додатковий стимул для візиту молоді.

Але всі ці рухи є непрямим підтвердженням — впевненості у достатній підтримці влади, а значить її легітимності, просто немає.